Нас знову круто обдурили. Цього разу — з молочним кооперативом...
Нас знову круто обдурили. Цього разу — з молочним кооперативом. Про кооперацію було багато мови. Навесні їздили ми у Вінницю переймати досвід. Переконали й нас об’єднатися. Якраз на свято Благовіщення зібралися односельчани й заснували кооператив «Благовіст». Свій статут ми писали за зразком вже діючої організації. Попри це, аби зареєструватися, мені та сільському голові Степанії Підвальній довелося кілька разів їздити в Маневичі. Щоразу клерки знаходили якусь зачіпку й вертали нас назад. Та вже якось зареєструвалися.
Олександр МАХНОВЕЦЬ, голова кооперативу «Благовіст» із села Четвертня Маневицького району
Заступник директора департаменту агропромислового розвитку Людмила Петриканин повідомила, що нам нададуть від держави підтримку — 300 тисяч гривень. Ми, дурні, повірили й давай шукати оголошення про продаж молоковозів. Знайшли підходящого на півтори тонни, вартістю 320 тисяч гривень. Ну, думаємо, раз таке діло, то на 20 тисяч вже й самі скинемося. Але виявилося, що вже не 300 тисяч нам дають, а холодильну установку. Питають, яку нам треба. Кажу, що мінімум на тонну. Минулого тижня врешті наймаю перевізника, плачу 700 гривень і їду в Іваничівський район отримувати холодильну установку. А вона … на 200 літрів! І що я з нею буду робити?! У нашому кооперативі 18 членів, які утримують близько 100 голів ВРХ, з них 57 корів. У липні щодня надоюємо 500-700 літрів. А навесні буде ще більше. Я сам у той період здавав 80-90 літрів. То чиє молоко маю охолоджувати — своє, братове і сватове? А решті членів кооперативу як буду в очі дивитися? У мене ж совісті не вистачить людей обдурювати. А односельчани вже цікавляться, як то воно буде. Чимало чекає на результати роботи кооперативу й готується вступити до нього. Люди добрі, скажіть, як поділити ту холодильну установку між членами кооперативу? Чи, може, якийсь чиновник напише список, чиє ж молоко заливати в холодилку, а чиє — ні? Коли я ставив це запитання начальнику Маневицького районного управління агропромислового розвитку Олександрові Турику, то він порекомендував мені не поспішати встановлювати холодильне обладнання. Каже, що на нього й документів немає, і не розмитнене воно. То навіщо видали ту установку? Я її взагалі не буду встановлювати. Інше питання — ціна. Отримавши обладнання, одразу зателефонував на «Дубномолоко». А мені у відповідь відверто сміються: нащо ми прийматимемо від вас молоко як від кооперативу, якщо приймаємо як від одноосібників за меншу ціну? Мовляв, нинішня плата — 2,25 гривні за літр — для вас це й так ціна над ціною. Телефоную на «Рожищенський сирзавод» із тим самим запитанням. Вони готові співпрацювати з кооперативом, але на власних умовах — щоб заготівельники молока та обліковець були від них. «Даруйте, — кажу, — а ми тоді для чого? Щоб бути ширмою?». «Ви будете молоко здавати й премії та подяки від влади отримувати», — посміявся у відповідь один із керівників. Ще й звинуватив мене, що я брехун, бо не перейшов здавати молоко на це підприємство одразу після виплати боргу. За моє жито мене й побито. Хіба я не можу здавати свою продукцію куди хочу? Не можу зрозуміти, нащо було дурити й розповідати, що, маючи холодилку, буде вища закупівельна ціна на молоко? Краще би не телефонували й нічого не обіцяли. Як була при совєтах показуха, так і залишилася, а реальної роботи немає. Для чого було створювати той кооператив?
