НЕЛЕГАЛИ РИЗИКУЮТЬ ВТРАТИТИ ЗАРОБЛЕНЕ

Для сотень волинян, жителів сільської місцевості, літо — це пора, коли вони сподіваються на тимчасові заробітки. Боячись втратити цю нагоду, більшість із них погоджується на нелегальне працевлаштування.

Олег ВАЛЬЧУК


Чоловіки вирушають у великі міста — на будови чи беруться ремонтувати квартири багатим. Для жінок настає сезон збору полуниці, помідорів, яблук. Або ж вони використовують можливість попрацювати продавцями морозива, квасу, офіціантами у літніх кафе, що відкриваються на приозерних базах відпочинку. Однак мало хто з тимчасових заробітчан зважає на важкі умови праці. Хоча добре знають, що, погоджуючись працювати без офіційного оформлення, не тільки заощаджують своїм роботодавцям колосальні суми на податках, а й ризикують залишитися з порожніми кишенями. Допомогти у такій ситуації не зможуть ні юристи, ні закон.
Тимчасову роботу в Україні можна знайти цілий рік, але саме влітку кількість вакансій у різних сферах діяльності збільшується у три—чотири рази. Це пов’язано з сезоном відпусток. З одного боку, люди їдуть на відпочинок, і в курортних зонах потрібно більше обслуговуючого персоналу. З іншого, з’являються вакантні місця в офісах, на час відпусток штатних працівників керівництво часто шукає на підміну секретарів, менеджерів, обліковців.
— Дарма кажуть, що ринок праці на літній період впадає у сплячку, — вважає спеціаліст однієї з волинських кадрових агенцій Вадим Басюк. — Знайти постійне місце роботи дійсно складно, але в сегменті сезонних робіт рух є.
Здавалося б, звідки беруться все нові й нові вакансії для тимчасових працівників на Волині? Адже тих же кафе в липні не стане більше, ніж було в червні, торгових наметів у містах або на узбережжі Шацьких озер можна розмістити лише певну кількість, та й офісний персонал іде у відпустку не всім штатом одночасно, а по черзі. Причина полягає в дуже великій плинності кадрів, стверджують експерти. У сегменті сезонних робіт ніхто не затримується надовго через умови праці, а точніше — через повну їх відсутність. Як правило, «тимчасові» наймаються без оформлення і якихось гарантій щодо виплати зарплати та дотримання елементарних прав на відпочинок і лікарняний. Під час працевлаштування роботодавець на словах пропонує кандидату золоті гори, а потім дає менше половини обіцяного.
— Нелегальних працівників можна експлуатувати як завгодно, — говорить незалежний юрисконсульт із питань трудового права Ганна Добротна. — Люди будуть виходити на роботу у свята, працювати понаднормово і виконувати ті завдання, які спочатку не входять до їхньої компетенції. Кандидатам лише здається, що вони здійснюють взаємовигідний обмін, допомагаючи своєму роботодавцю заощадити на податках. Дякувати за це їм не будуть, а працювати доведеться з постійним острахом перед звільненням, як то кажуть, «по–англійськи».
При цьому юрисконсульт не заперечує, що в Україні є порядні фірми: якщо такі беруть людину без оформлення, то дотримуються зобов’язання хоча б щодо зарплати, як і попередньо домовлялися. Однак на тимчасовий персонал ця практика не поширюється, адже ніхто не зацікавлений зберегти таких працівників у штаті.
Податківці регулярно перевіряють дотримання трудового законодавства на українських підприємствах та в ході перевірок постійно виявляють нелегалів. Лише за перший квартал цього року по всій країні виявили понад 20 тис. осіб, які працювали без договору з роботодавцем. Тепер ці люди працевлаштовані, а компанії платять за кожного співробітника податок до держбюджету. Це позитивний момент. Однак мінус цих перевірок у тому, що вони накривають головним чином тільки «порядні», за висловом Ганни Добротної, фірми. Водночас роботодавців, які постійно ошукують нелегальних працівників, виявити дуже складно. Зазвичай це підрядники, власники маленьких кафе і дрібних торговельних точок, невеликі аграрні підприємства. Вони активізують найм співробітників влітку, і навантаження на контролерів зростає в десятки разів.
Волинянка Віра Андрощук згадує, як минулого року господар малого фермерського господарства за день розігнав бригаду збирачів полуниці.
— Йому зателефонували і попередили про податкову перевірку, але не сказали, в який день її чекати. Оскільки ми працювали нелегально, він поставив нас перед фактом: йдіть, я сам із вами зв’яжуся. Через тиждень виявилося, що на полі у цієї людини працює інша бригада. Ми не отримали гроші за чотири робочих дні, — скаржиться Віра.
— Це типова ситуація, — коментує розповідь жінки Ганна Добротна. — Не факт, чи була це перевірка чи просто привід, щоб звільнити людей, не заплативши. Однак у цій ситуації закон, на жаль, не на стороні постраждалих.
Найкращою гарантією для тих, хто погоджується на тимчасову зайнятість, є цивільно–правовий або трудовий договір. Тільки завдяки цьому документу роботодавець змушений виконати свої зобов’язання стосовно найманого працівника. Тому в гонитві за заробітком ніколи не слід погоджуватися на нелегальне працевлаштування, щоб самому не створювати роботодавцю умов для махінацій.