Ця дівчина ні хвилини не може сидіти без діла. Випускниця двох факультетів Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка, учасниця конкурсу краси та обличчя численних реклам...
Ця дівчина ні хвилини не може сидіти без діла. Випускниця двох факультетів Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка, учасниця конкурсу краси та обличчя численних реклам, а нині аспірантка кафедри загальної та соціальної психології Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки лучанка Ольга Гошовська (на фото) знаходить час не тільки навчати дітей англійської, а й малювати картини та ліпити ексклюзивні прикраси з полімерної глини!...
У 14 років батьки завели Олю до художньої школи, і відтоді малювання стало її улюбленим заняттям для душі. А після своєї першої виставки картин, яку назвала «Паралакси свідомості», береться розписувати нігті й ліпити прикраси з полімерної глини. — Усе почалося з інтернету. Там побачила, що з полімерної глини можна створити чимало цікавого. Відтак замовила матеріал, аби опановувати цю техніку, — розповідає Оля. — Не відразу виходило зробити якусь річ, але я вперто вчилася на своїх помилках. Тепер можу сказати, що мої роботи витончені та довершені. А ще, додамо від себе, — ексклюзивні. Бо повторюватися — не в Олиних правилах. Від такої кількості біжутерії — патріотичної, гламурної, кулінарної, фруктової, солоденької, дитячої — очі просто розбігаються! Дівчина часто дарує свої прикраси, інколи — робить на замовлення. І тоді, стверджує майстриня, ще цікавіше працювати. — Одного разу майбутня наречена попросила, аби зробила їй квіти, з яких потім сама сплете собі вінок. Я виконала її побажання і виліпила 100 квіток, серед яких були ромашки, волошки, маки. Це поки що наймасштабніша моя робота. Інструменти, що допомагають майстрині створювати дивовижні речі, банально прості й, можна сказати, завжди напохваті — це її нігті, зубочистка та звичайнісінька кришка для консервації. Втіливши задумане у реальність, Оля кілька хвилини загартовує її в духовці, розігрітій до 180 градусів. А після того покриває прозорим лаком. Ця реальність, ніде правди діти, зачаровує з перших хвилин свого життя. І вже не відпускає. Цікавлюся, що ще потрібно, аби з полімерною глиною бути на «ти». І чую у відповідь — терпеливість. — А якщо ти ще й маєш смак, чуття стилю та фантазію, — додає Оля, у планах якої і виставка прикрас, і робота над рельєфними картинами з винайденого ще в 30-х роках минулого століття матеріалу, — то обов’язково створиш щось особливе. Тому бажаю всім хоча б іноді виплутуватися з тенет буденності й поринати у світ своїх фантазій. Я впевнена, що кожна людина здатна на щось надзвичайне, просто не треба боятися експериментувати та вчитися на помилках, самовдосконалюватися. Адже наші захоплення прикрашають життя, роблять його цікавішим і яскравішим.
