Кажуть, що талановиті люди талановиті у всьому. У справедливості цього вислову переконалася, коли познайомилася з Анатолієм Бойком (на фото) із Володимира-Волинського ...
Кажуть, що талановиті люди талановиті у всьому. У справедливості цього вислову переконалася, коли познайомилася з Анатолієм Бойком (на фото) із Володимира-Волинського ...
Євгенія СОМОВА
«ПОКИ НЕ ЗРОБЛЮ ЗАДУМАНЕ — НЕ ЗАСПОКОЮСЬ» У його квартирі, наче в музеї. Переступиш поріг — і очі розбігаються. Декоративні полички підтримують Геракли, настінні шафи прикрашені різьбою, дверні арки — ліпленням. Усюди вишивки і намальовані аквареллю картини — навіть біля батарей опалення, оригінальні вази з очерету, меблі ручної роботи та сімейні фото в рамках, інкрустованих бурштином. Усе це, зроблене з любов’ю та майстерністю, свідчить, що тут живе творча людина. Анатолія Ігоровича природа щедро нагородила талантом. І не одним. Чоловік, як то кажуть, і швець, і жнець, і на дуді грець. Опанував лозоплетіння, різьбу по дереву, коренепластику, вироби зі скла, шкіри. Займається й дизайном квартир, виготовленням меблів, в’яже гачком, інкрустує бурштином ікони. І все у нього виходить однаково добре, талановито. — Коли побачу щось нове, цікаве для себе — не заспокоюся, поки не втілю задум, — розповідає. — Не вдається — значить, це не моє. А якщо вдається — можу й цілу добу без перепочинку працювати! Якось Анатолій побачив в інтернеті різьблені яйця — і загорівся бажанням зробити такі самі. Чи складно було оволодіти технікою різьби по шкаралупі? — Я різьбяр за фахом, закінчив Дубнівське училище декоративно–прикладного мистецтва, — відповідає. — Працюю з каменем, деревом, гіпсом. Тож техніка і технологія різьби мені відомі. А фактура яєчної шкаралупи близька до кістки. Така ж міцна, добре шліфується. І блиск її подібний до блиску полірованої кістки. То чому б по ній не різьбити? Тільки треба до роботи братися в доброму настрої, інакше шкаралупа тріскає й узори не вдаються. І звичайно, потрібні відповідні інструменти. Алмазний бур, яким працюю, недешевий — коштує кілька тисяч гривень. А щоб робити таку делікатну роботу, потрібно мати набір як мінімум з 20 бурів.
МЕРЕЖИВНІ СВІТИЛЬНИКИ ЗІ СТРАУСОВИХ ЯЄЦЬ Майстер опанував технологію різьблення по шкаралупі курячих, гусячих, качиних і страусових яєць. Найбільше любить працювати зі страусовими, бо мають ідеальну форму, велику площу — є де розгулятися фантазії та різцеві, кілька разів можна врізатися у шкаралупу. Пан Анатолій каже, що за своїми властивостями шкаралупа страусових яєць подібна до китайської порцеляни. До речі, узори митець створює на ходу, без ескізів. Правда, перед тим, як узятися за роботу, виношує їх в уяві. Буває, що ідея з’являється несподівано, а вже за нею — бажання відтворити її в матеріалі. У колекції майстра є сувенірні яйця на підставках та світильники, виготовлені з них. Дивишся на ці вироби — і погляду не можна відвести. Практично і гарно. Колекцію мереживних яєць Анатолія Бойка мимоволі порівняла із яйцями Фаберже — така ж повітряна легкість, філігранність роботи. Втім, сам майстер зізнається, що робить перші кроки у цьому виді мистецтва. Працює з яйцями менш як півроку. Тож намагається вдосконалюватися, хоче, аби вони були ще ажурнішими. Чоловік самотужки винайшов і техніку обробки очерету, аналогів якої на Волині нема. У його творчому доробку — чимало речей із цього матеріалу. Скажімо, оригінальні писанки, тарелі, шкатулки, вітрильники та вази. Одна з них — велетенська. Її висота 2,5 метра, і складається вона більш як із семи тисяч деталей. — Виготовляючи вази, застосовую техніку пап’є–маше. Тобто роблю жорстку конструкцію, обклеюю очеретом, — ділиться секретом майстер. — Хочу запатентувати свій винахід.
А У ТОГО ПАНА І ГОЛОЧКА СЛУХНЯНА,І ПЕНЗЛИК Ще одна авторська техніка, в якій працює Анатолій Бойко, — хаотична вишивка. Чоловік віддавна вишиває і гладдю, і хрестиком. А якось узяв голку — і рука сама почала класти стібки не під нахилом, як зазвичай, а хаотично. Анатолієві це сподобалося. Спробував ще й прокрутити навколо неї два–три рази нитку — і на полотні чітко вималювався рельєф хмаринок, дерев. Тож картина, вишита технікою хаотичної вишивки, виглядає, мов намальована олійними фарбами. На ній добре передано тіні й напівтіні. До речі, пана Анатолія слухається не лише голка, а й пензлик та олівець. Він вправний живописець — виконує графічні роботи, малює пейзажі, сповнені світла та доброти. А які високохудожні його вироби з бересту, бамбуку, коренів різноманітних дерев! До знайомства з майстром я вважала, що з цього матеріалу можна робити лише різноманітних звірів, птахів чи казкових істот. А виявляється — усе, що завгодно. Навіть меблі й кошики. Стола — «спрута», ніжками якого слугує чудернацьки переплетене коріння, думається, навряд чи хто бачив. А він прикрашає житло майстра. Є в його колекції й інші вироби з цього матеріалу. — Маю панно, виготовлене у техніці коренепластики, — показує мій співбесідник фото у каталозі. — Воно і красиве, і дуже практичне. Замовили його батьки, в яких росте троє малят. Діти як діти, усе беруть до рук і тягнуть до рота. А сюди ключі повісиш, різноманітні брелоки, парасольки — не дістануть. Анатолій Ігорович, попри всі життєві негаразди (після служби в армії залишився інвалідом), — відверта і доброзичлива людина. Він залюбки розповідає про секрети своєї майстерності. А тим, хто хоче навчитися різьбити по дереву чи виготовляти вироби з очерету, дає майстер–класи. Його роботи добре знають у Володимирі–Волинському. Митець неодноразово презентував їх землякам — в Історичному музеї була його персональна виставка. Брав участь й у колективних виставках майстрів з інвалідністю в Києві та Луцьку. З його творчістю можна ознайомитися в інтернеті, на сайті «Однокласники». — Представляючи там роботи, назвав себе різьбярем і художником–дизайнером, — каже пан Анатолій. — Але один із авторитетних українських митців зауважив мені: «Різьбяр — твоє покликання, а професія — винахідник, бо ж постійно шукаєш щось нове». Під час розмови думала, що за кордоном такий майстер якщо не купався б у грошах, то принаймні не бідував би. Але Анатолій Бойко живе в Україні. Він не має власної майстерні, працює у тісненькій квартирі. Привезти свої роботи на виставку до Луцька чи Києва йому складно, бо власного автомобіля не має. На жаль, в Україні таланти Бойка не затребувані й заробити на життя своєю творчістю він не може. Тож змушений крутитися. Поки дозволяло здоров’я, їздив на заробітки до Росії, Молдови. Зводив там будинки, займався дизайном приміщень. Але попри труднощі, Анатолій Бойко творить і не опускає рук. Головне, каже, що є бажання і можливість працювати. А проблеми на те й даються, щоб їх вирішувати.
