Оксамитова осінь розпогодила душу
Волошковою синю непідвладного неба.
Як багато я винна!..
Ніна ДВОРНИЦЬКА
Оксамитова осінь розпогодила душу Волошковою синню непідвладного неба. Як багато я винна!.. І ще скільки я мушу!.. А коли ж буде час подивитись на себе? Оксамитова осінь в молитовній надії Розпростерла над нами всепрощаюче небо… Ми так прагнемо раю, наче справді зумієм Всі гріхи, як той пил, обтрусити із себе…
