ГОРОХІВСЬКИЙ ВУНДЕРКІНД МРІЄ СТАТИ СУПЕРПРОГРАМІСТОМ

14-річний Тарас Тимчук (на фото) знає, що для цього треба багато і наполегливо працювати. «А трудитися я люблю, тому свою мрію обов’язково здійсню!» – твердо каже хлопець...

Раїса РУЗАК


-Тарасе, лише минулого навчального року ти здобув перше місце на обласній математичній олімпіаді імені академіка Михайла Кравчука, став переможцем обласного етапу Всеукраїнського конкурсу «В об’єктиві натураліста» у номінації «Краща фоторобота», зайняв другі місця на ІІІ етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з математики, у Волинській учнівській «Інтернет-олімпіаді» з програмування, на обласному етапі Всеукраїнського конкурсу «Космічні фантазії» (напрям «Філософія та історія»), 3-ті місця – на ІІІ етапі всеукраїнських учнівських олімпіад з інформатики та хімії. Судячи з цих перемог, інформатика й математика тобі подобаються найбільше?
— Усе почалося з того, що в 2 класі завдяки своїй першій учительці Марії Василівні Кулеші я зайняв перше місце на обласному конкурсі з рідної мови імені Петра Яцика. Дуже люблю мову, історію, читаю твори зарубіжних авторів, маю вдома власну бібліотечку улюблених книг, але мені більше до душі все ж інформатика і математика. Хоча, зізнаюсь, інформатику я полюбив пізніше – мої здібності до неї помітив учитель Віталій Саватійович Давидюк. Уявляєте, минулого навчального року його учні здобули більше 10 призових місць на обласних і всеукраїнських олімпіадах! Наш учитель часто нам повторює, що без навчання, без праці у житті багато не досягнеш.
А математику викладає Наталія Ростиславівна Гамалійчук, з якою теж неймовірно цікаво пізнавати щось нове. Крім того, мої батьки Наталія Василівна і Сергій Іванович – вчителі фізики НВК «ЗОШ І–ІІІ ступеня–гімназія» міста Горохова, у якому я навчаюсь.
— Раз батьки працюють у тій самій школі, то на уроках ти чемний учень?
— Буває по-різному, але я змушую себе слухати, бо добре знаю, що жодна книжка не розкаже і не пояснить предмета так, як це зробить учитель. Тому вдома на засвоєння матеріалу мені потрібно дві–три години. При цьому встигаю заходити на сайти інформатики й математики. Там завжди знаходжу щось потрібне, скажімо, складні задачі, розв’язую їх, аналізую помилки, якщо допускаю. Мені це дуже цікаво, адже я мрію стати суперпрограмістом. А для цього треба багато і наполегливо працювати.
— Таке враження, що за наукою, книгами у тебе зовсім нема вільного часу…
— От і помиляєтесь. Я люблю навчатись, але маю час і на відпочинок. Змалку захоплююсь футболом, ходжу на секцію з цього виду спорту. Закоханий у фотографію. Люблю в комп’ютері колажувати. Завдяки цьому двічі вигравав конкурси в Інтернеті і в якості призу два літа поспіль відпочивав у міжнаціональному літньому таборі «Джерела толерантності». Торік – на Буковині, цьогоріч – на Закарпатті. Моє дозвілля – це і допомога батькам, із задоволенням бавлю шестирічного братика Дмитрика.
— Тарасе, зазвичай висококваліфіковані українські програмісти шукають роботу за кордоном. Ти теж мрієш працювати десь на Заході?
— Якщо всі повиїжджають, то хто залишиться тут? Ні, приклад моїх батьків, моїх учителів, надихає працювати саме в Україні і відкривати щось нове і для моєї країни, і для світу.