КАРТИНИ З ШАЦЬКИХ ПЛЕНЕРІВ УВІЙДУТЬ ДО СЕРІЇ «МАЛЬОВНИЧА ВОЛИНЬ»

Протягом десяти днів традиційного пленеру на березі озера Світязь відомі художники з різних куточків України відпочивали, насолоджувалися природою і багато працювали, годинами простоюючи за мольбертами. А спонсори-благодійники, серед яких і газета «Волинь-нова», зробили все для того, щоб ніщо не відволікало їх від творчості

Мирослава ЦЮП’ЯХ


—Як завжди, для участі в пленері відбирав найдостойніших, справжніх професіоналів, а також молодих митців з художніми задатками і бажанням працювати. Приїхали вони з усіх усюд: України, Росії, Великої Британії, де здобувають освіту. До кінця пленеру всі розмовляли українською мовою. Це важливо, бо, вважаю, країна, природу якої увічнюють на полотнах, у повній красі відкривається лише тим митцям, які відчувають її енергетику і знають її мову, — розповідає незмінний організатор пленерів Геннадій Сарапін, відомий волинський мистецтвознавець.
Цьогорічний з’їзд художників був особливим. До майстрів приєднався художник із Шацька Євген Цвид. Будучи натхненником місцевого клубу «Світязь-яхтинг», Євген Михайлович організував для творчих людей подорож озером Світязь на яхті. Побували на острові, оглянули його визначні місця, а також плідно попрацювали, дружно обравши об’єктом уваги красень–вітрильник. До речі, саме на острові народилася ідея подарувати друге життя так званому будинку космонавтів — створити у ньому Музей Світязю.
Киянка Наталія Михайлова, яка здобуває в Санкт-Петербурзі другу вищу художню освіту, в шацькому пленері брала участь уперше:
— Я живу в місті, тому від побаченого і відчутого спочатку пережила шок — у хорошому сенсі, звичайно. Пленер — це досить важко, особливо для жінки-митця: потрібно тягнути мольберт, полотна, фарби, пристосовуватися до непростих погодних умов. Та всі труднощі зникають, коли бачу перед собою натуру. Сильні емоції стають джерелом натхнення, і тоді пишеш, пишеш…
Сергій Носок ще кілька років тому відкрив для себе шацькі пленери:
— Усю домашню роботу відразу відкладаю і приїжджаю сюди. Родом я з Житомира — це те саме Полісся, що й тут, але в нас гама природних кольорів темна, а тут світла, спокійна, легка. Перебуваю в дивному медитативному стані, коли просто сиджу і слухаю цю природу.
До речі, на волинських пленерах Сергій Носок створив власну малярську техніку, аналогів якої немає в усьому світі. Працює більше ножем, як пензлем. Основу, де твориться картина, підрізає, ламає, деформує, створюючи певний рельєф. Нічого не підклеює, готову поверхню розписує фарбами. Тому стіжки сіна на картинах такі, що хочеться вдихнути з них запах різнотрав’я, а місточком, збитим зі старих скрипучих дощок, пробігтися босими ногами. Молодому художнику, який іде власним мистецьким шляхом, пророкують велике майбутнє.
Ці зустрічі біля мальовничих плес шацького поозер’я вже обростають добрими традиціями, а хороша слава про пленери виходить далеко за межі Волині. Цьогорічні учасники Наталія Михайлова, Сергій Носок, Євген Понагайба, Марія Стернічук, Світлана Зінов’єва, Ігор Донченко, Світлана Слободянюк та інші поповнили кількатисячну колекцію пленерів новими неповторними картинами. Обіцяють, що їх буде ще більше, бо в близьких планах — створення серії робіт «Мальовнича Волинь».

На фото: Геннадій Сарапін (внизу) зібрав міжнародну художню команду.