І знову зелені очі серед саду,
І тиша усміхається ласкаво,
Аж серце заспівало серенаду
На всіх небесних і земних октавах...
Галина ЗЕЛІНСЬКА
І знову зелені очі серед саду, І тиша усміхається ласкаво, Аж серце заспівало серенаду На всіх небесних і земних октавах. Ох, тільки б не сполохати цю казку. Хто ти у ній — царівна чи принцеса? Мов відповідь, хмарин легеньких ряску Мить відганя до обрійного плеса. А жаль, що зовсім я не характерник. Тож як тебе, скажи, причарувати? І на мої слова твої — мов терни, Та я тебе не можу не кохати. Враз зникли очі в феєрверках сміху, Аж легіт прокотивсь між моріжками. Ну й казка… Воріженькам на потіху, Бо ти уже — троянда з колючками.
