Загальні переваги міні-тракторів перед важкими машинами і навіть перед тракторами середньої потужності добре відомі більшості механізаторів...
Загальні переваги міні-тракторів перед важкими машинами і навіть перед тракторами середньої потужності добре відомі більшості механізаторів. Однак вибір конкретної моделі з багатьох десятків, що пропонуються на ринку України, — справа далеко не така проста, як здається. Тест-драйви для тракторів чомусь не проводяться, і, швидше за все, вам вдасться лише спробувати поїздити на тракторі сусіда. Але хто сказав, що вибір сусіда буде найкращим і для вас?
Олександр ВОЛОДІН, Степан НАУМЕНКО, інженери–механіки
Щоб хоч трохи полегшити проблему вибору, пропонуємо вашій увазі цей огляд. Одразу зазначимо, що ми не будемо намагатися охопити неосяжне і розглянемо лише три машини – повнопривідні колісні трактори класичного компонування з двигунами потужністю 24 кінські сили. Отже, ось вони, наші «три богатирі»: ДТЗ-244.4Р, Dongfeng-244E і Jinma-244E. Почнемо, як і годиться, із зовнішнього вигляду – навіть трактор зустрічають по «одягу». Наші герої обводами нагадують швидше спортивні всюдиходи-баггі, готові проїхати будь-яким бездоріжжям. І справді, наявність переднього приводу і механізму блокування диференціалу заднього моста дають можливість власникам цих машин виконувати намічену роботу або буксирувати причіп, не турбуючись про стан дороги або грунту під колесами. З першого погляду на трактор ДТЗ в очі впадає дах, який знімається. Звичайно, це не повноцінна кабіна, але від палючого сонця цілком може захистити. Та й головне тут все-таки не сам дах, а те, на чому він кріпиться – потужна товстостінна дуга безпеки, здатна не тільки захистити водія, якщо трактор, не дай Боже, перевернеться, а й істотно додає у вазі, а це збільшує зчеплення задніх коліс із грунтом. Дуже помітна різниця у розмірах і формі задніх крил. У трактора «Dongfeng» це швидше легкі «крильця» з такими короткими звісами, що при русі вся багнюка летітиме на двигун і передній міст (до речі, щитків на передніх колесах у цієї машини немає взагалі). Модель «Jinma» оснащена більш серйозним захистом від бруду, але і вона виглядає якось несолідно порівняно з широкими і довгими крилами трактора ДТЗ, які повністю закривають задні колеса зверху і спереду, а їхні додаткові щитки позаду не дадуть грязюці летіти на спину трактористу. Вихлопна труба і глушник у всіх трьох машин майже однакові. Хоча звук вихлопу у «Jinma» тихіший, ніж у «Dongfeng» і ДТЗ, зате глушник ДТЗ повністю вкритий захисними сітчастими кожухами знизу й доверху, що не дає випадково обпектися. Також варто відзначити великі дзеркала заднього виду у тракторів «Jinma» і ДТЗ, причому у ДТЗ вони встановлені на посилені кронштейни. Передні фари і поворотники у «Jinma» і у ДТЗ зібрані в єдиний блок, розміщений у верхній частині капота. А у «Dongfeng» фари і поворотники встановлені окремо і набагато нижче, що, по-перше, погіршує освітлення дороги, а, по-друге, через це під капотом утворюється заплутування проводів і багато відкритих контактів. У «Jinma», до речі, теж практично вся електропроводка недостатньо захищена від пошкоджень і бруду, в ДТЗ, навпаки, усі дроти заховані в рукави і під кожухи, навіть задні ліхтарі розміщені у спеціальних пластикових корпусах. У «Dongfeng» відсутній електричний роз’єм підключення причіпного обладнання. Капоти у ДТЗ і «Jinma» піднімаються в бік водійського місця, на «Jinma» піднятий капот фіксується вручну підпорою, а на ДТЗ – автоматично за допомогою гідроамортизатора. У «Dongfeng» капот піднімається у бік переднього моста, що ускладнює доступ до акумулятора. Оскільки капот ДТЗ помітно більший, ніж в інших, є підстави вважати, що він краще захищає двигун від потрапляння бруду, а щоб не відкривати його при кожній заправці, є спеціальний люк навпроти горловини паливного бака. Акумулятори усіх трьох тракторів встановлені перед переднім мостом, причому у «Jinma» він розміщений досить низько в отворі рами, що збільшує ризик пошкодження АКБ при наїзді на колоду або валун. До позитивних моментів можна віднести наявність у «Jinma» штатного вимикача «маси», якого немає у двох інших тракторів. Встановлені на тракторах двигуни практично ідентичні, відповідно, дуже схожі їхні силові і швидкісні характеристики: номінальне тягове зусилля – 6,5-6,6 кН, максимальна швидкість – 30 км/год. («Jinma», щоправда, трохи повільніший — 26 км/год.). Однакова і номінальна витрата пального: всього 248 г/кВт*год. (для порівняння – у трактора того ж тягового класу «Білорус-320» цей показник становить 329 г. /кВт*год.). Але є й серйозні відмінності. Перше і, мабуть, найважливіше – конструкції систем перемикання передачі. На «Jinma» і «Dongfeng» стоять КПП стандартної конфігурації (чотири швидкості вперед і одна назад). На тракторі ДТЗ встановлено окремий редуктор реверса, тому, рухаючись заднім ходом, можна використовувати весь діапазон швидкостей. Важіль включення реверса винесено прямо під кермо, на панель управління, що дає змогу працювати на полі з циклічними проходами «вперед–назад» (наприклад, оранку городу) набагато зручніше і безпечніше, а головне – економити багато часу на маневрах і розворотах. Те ж стосується валу відбору потужності – у «Jinma» і «Dongfeng» включення і перемикання здійснюється загальним важелем, що незручно й істотно підвищує ймовірність поломки цього механізму. У ДТЗ це неможливо завдяки окремим важелям для перемикання швидкості обертання ВВП і для його включення-виключення. Передні мости усіх тракторів оснащені гідравлічними системами повороту коліс, але у «Jinma» і «Dongfeng» гідроциліндри розміщені ззаду–знизу балки моста і не захищені від ударів, а у ДТЗ – практично зверху над балкою, при цьому штоки циліндрів прикриті спеціальними щитками для захисту від бруду та механічних пошкоджень. Задні мости відрізняються в основному конфігурацією рукавів півосей (у «Dongfeng» і «Jinma» вони тонкостінні, коробчастої форми, у ДТЗ – масивні, конічні) і способом регулювання колії задніх коліс: особлива конфігурація дисків у «Jinma» дає більший діапазон регулювання, а зовнішнє розташування маточин у ДТЗ дозволяє дуже швидко змінити колію без розбирання самих коліс – просто поміняти їх місцями. При цьому можливість зміни колії перестановкою внутрішніх дисків також зберігається. Є різниця і в конструкціях зчеплення. На ДТЗ воно дводискове, послідовної дії, на «Jinma» і «Dongfeng» – звичайне однодискове. Хід педалі зчеплення у ДТЗ поділений на два етапи: коли водій починає відпускати її, спочатку вмикається перший диск і починає обертатися ВОМ, потім – другий диск і трактор починає рухатися. Таким чином, рушаючи з місця, ДТЗ із увімкненим навісним обладнанням навантаження на двигун і трансмісію зростає не ривком, а поступово, що, без сумніву, збільшує термін служби агрегатів. Необхідно відзначити істотний недолік конструкції трактора «Dongfeng»: при встановленому причіпному пристрої не можна підключитися до валу відбору потужності. Тобто з «Dongfeng» неможливе агрегатування активного причіпного обладнання з приводом ВОМ, наприклад, гноєрозкидача, прес-підбирача або штангового обприскувача. І це, на жаль, далеко не єдине конструкторське недопрацювання «Dongfeng». Досить невдалим є рішення конструкторів «Dongfeng» використовувати для гідроприводу підйомника і навісного обладнання масло із загального картера КПП і заднього моста, а не з окремого спеціального бака, як на ДТЗ і «Jinma». По–перше, для змащення КПП і силового гідроприводу мають використовуватися мастила з різною в’язкістю і робочим температурним діапазоном. По-друге, продукти зносу шестерень коробки будуть шкодити насосу гідравліки трактора і штоку гідроциліндра навісного устаткування. До того ж, КПП і задній міст «Dongfeng» можуть залишитися і зовсім без мастила у випадку гідромуфти або розриву шланга, що у польових умовах є катастрофою. Підключення гідросистем навісних і причіпних агрегатів у всіх трьох тракторів здійснюється через швидкознімні гідромуфти. У «Dongfeng» і ДТЗ – по одній, а у «Jinma» їх дві (розділені трубопроводи нагнітання і зливу), що мало б розширити спектр гідромеханізмів, які підключаються до «Jinma», тільки от немає поки в Україні агрегатів, що вимагають такого поділу. Одним із найважливіших моментів є ергономіка робочого місця тракториста, оскільки вона безпосередньо впливає на стомлюваність, а значить, і на продуктивність праці. У цьому питанні поза конкуренцією виявився трактор ДТЗ: простір для водія набагато більший, ніж у «Jinma» і «Dongfeng», повноцінний плоский «полик» під ногами, широкі педалі з великим ходом, м’яке регульоване сидіння з амортизатором і ременем безпеки – видно, що конструктори подбали про здоров’я водія. Окремої уваги заслуговує продумане, зручне розташування системи управління ДТЗ. Важіль КПП знаходиться на оптимальній відстані між сидінням і кожухом двигуна (рука при перемиканні передач не б’ється ні в кожух двигуна, як у «Dongfeng», ні в кріплення сидіння водія, як у «Jinma»). Важіль реверса винесений на панель управління, що дуже зручно. Важіль «ручного газу» встановлено праворуч на крилі, решта важелів і рукоятки також розташовані у зоні досяжності, але в той же час не заважають вільно рухатися. Мабуть, єдина незручність у трактора ДТЗ те, що не всі прилади на щитку (їх там багато, у тому числі тахометр, амперметр і навіть індикатор тиску масла) видно за поперечиною керма при нормальному положенні водія на сидінні, для цього треба трохи нахилитися вперед. «Jinma» також видався нам досить зручним, хоча й помітно більш тісним, ніж ДТЗ – на дорозі з вибоїнами можна випадково натиснути коліном на одну з клавіш включення електрообладнання. Педалі зчеплення і гальм у «Jinma» досить широкі, але педаль акселератора, на жаль, зручною назвати важко. А ось «Dongfeng» щодо зручності не порадував – місця для водія зовсім мало, навіть людині середньої комплекції повернутися ніде. При перемиканні передач рука відчутно б’ється об жорсткий кожух двигуна. Педалі вузькі і розташовані дуже близько до кожуха двигуна, перемикачі електрообладнання у висунутому стані заважають керувати зчепленням. Приладів мало – немає навіть лічильника мотогодин. Ну, а на непідресореному сидінні можна набути проблем із хребтом. Провівши невеликий тест–драйв на виставковому майданчику, ми побачили, що всі згадані трактори завелися, можна сказати, «з півоберта», порадували чітким включенням передач, легкістю рульового управління, маневреністю і надійними гальмами. Зауважимо, що «Jinma» і «Dongfeng» рушали з місця дещо різкіше, ніж ДТЗ – це, мабуть, пояснюється все тим же дводисковим зчепленням. На цьому ми завершимо наш аналіз переваг та недоліків і перейдемо до підбиття підсумків. Розглядаючи наявність таких важливих складових, як коробка з реверсом, дводискове зчеплення, окремий гідробак, зручне розташування причіпного пристрою, окремі важелі включення–перемикання ВОМ, дуга безпеки, комфортне робоче місце, електрична розетка, велика кількість контрольних приладів, можна сказати, що з розглянутої трійки міні–тракторів одного класу, до категорії «відмінник» найближче стоїть трактор ДТЗ-244.4Р. Роздивившись трактори на майданчику, ми хочемо провести випробування в реальних умовах, результатами яких обов’язково поділимося з вами в наступних публікаціях.
