20 років тому у Волинському державному університеті імені Лесі Українки було створено хімічний факультет...
20 років тому у Волинському державному університеті імені Лесі Українки було створено хімічний факультет. Про шляхи його розвитку, успіхи і проблеми наша розмова з деканом цього факультету Олегом Парасюком...
Євгенія СОМОВА
– Хімічний факультет сьогодні — це чотири кафедри, 16 навчально-наукових лабораторій, більш як 450 студентів. А з чого він починався? — Відлік факультету йде з 1993 року. Саме тоді після реорганізації природничо-географічного факультету було організовано дві кафедри — неорганічної і фізичної та органічної і аналітичної хімії. Щоб сформувати власні кадри науковців, доводилося запрошувати вчених з інших вишів, зокрема Львівського державного університету імені І. Франка. Сьогодні на факультеті достатньо викладачів із вченими ступенями. Сформовано колектив однодумців, в якому поєднуються досвід і молодість. Маємо 14 аспірантів, 27 кандидатів наук, доцентів, шість старших викладачів, три доктори наук. Один із них — професор Іван Дмитрович Олексеюк — основоположник хімічної освіти на Волині. До читання лекцій запрошуємо й науковців з інших вищих навчальних закладів. Приїжджають читати лекції студентам-хімікам професори Кітик із Ченстоховської політехніки (Польща) та Станінець з Інституту органічної хімії Національної академії наук України. А на кафедрі екології і охорони навколишнього середовища та збалансованого природокористування працюють викладачі-сумісники з Київського національного університету імені Т. Шевченка та Львівського національного університету імені І. Франка. — Але ж, Олеже Васильовичу, для підготовки спеціалістів потрібна ще й матеріально-технічна база. Як вона змінилася за останні роки? — Основна база в нас ще з часів Союзу, оскільки на оновлення не вистачає коштів. Але не все так погано, як здається на перший погляд. Поступово оновлюємо обладнання. У 1998 році змогли купити рентгенівський апарат, хороший мікротвердометр, а торік відкрили лабораторію росту кристалів, яка дасть змогу реалізувати всі наші наукові досягнення. Поставили три сучасні промислові печі українського виробника. Будемо одержувати кристали, які використовують у напівпровідникових приладах. Сподіваюся, що вдасться на них заробляти гроші, зможемо продавати наші розробки. — Наскільки затребувані ваші випускники на ринку праці? — Рівень працевлаштування випускників — майже 60 відсотків, то є досить непогано. Звісно, хіміки насамперед йдуть у школи, потім на такі виробництва, як «Модерн-Експо», «Торчин-продукт», підприємства торгової марки «Руна». Працюють і в інших галузях. Екологи — в екологічні інспекції, управління екології, на митниці, де діють екологічні пости, у гідрометеоцентри, національні природні парки. Працюють і в школах. Загалом, уже на 4—5 курсах наші студенти намагаються шукати роботу, підпрацьовувати паралельно з навчанням. І навіть за спеціальністю у школах. — Ви не проти цього? — Навпаки, намагаюся заохочувати. Кажу, невідомо, як складеться ваше життя, але головне, щоб були всебічно розвиненими спеціалістами. — Якби ви оцінили рівень своїх випускників? — Знання йдуть не стільки від факультету, скільки від студента. Якщо він хоче вчитися, то отримує їх нарівні провідних вишів. Вважаю, що наші випускники мають досить високий рівень теоретичної підготовки. У нас хороший кадровий потенціал викладачів. Крім того, студенти мають змогу поглиблювати знання під час практик. Хіміки проходять їх у школах, екологи — в екологічних інспекціях, національних природних парках, зокрема, Шацькому, «Прип’ять — Стохід»… — Наскільки популярний хімічний факультет Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки в абітурієнтів? Кажуть, що у вас малий набір студентів? — Державне замовлення ми виконуємо. А щодо малих наборів, то це проблема не тільки хімічного факультету, а й усіх технічних спеціальностей. Нині популярними є іноземна мова, юриспруденція, економіка… Але кожна держава намагається розвивати високі технології, природознавчі науки, вкладати у них кошти. Тому, вважаю, буде розвиватися й хімія, фізика. А ми намагатимемося розширювати набір студентів на державну форму навчання, на яку завжди є чималий конкурс, зокрема на хімічні спеціальності. Сподіваюся, що зростатиме й оплата праці вчителя, а водночас і привабливість цієї професії серед молоді.
На фото: Олег Парасюк під час відкриття лабораторії росту кристалів.
