ЧОМУ ПРОДУКТИ ДЛЯ НАШИХ ДІТЕЙ ВЕЗУТЬ ЧЕРЕЗ ПІВКРАЇНИ?

Це питання хвилює мене не тільки як державного чиновника, а передусім як батька, бо й мої діти теж обідають у школі. Торік тендер на організацію харчування учнів у нашому районі, що належить до радіоактивно забрудненої зони, виграло ТзОВ «Перша компанія Максимум». Воно зареєстроване у Василькові Київської області...

Іван ВОВК,
голова Камінь–Каширської райдержадміністрації

Сподівалися, що шкільні обіди стануть більш якісними і калорійними. На це передбачено чималі державні кошти — 20 мільйонів гривень на рік. Однак після того, як санітарно–епідеміологічна служба перевірила окремі продукти, з’явилося чимало підстав тривожитися за здоров’я дітей. Так, у багатьох овочах, які організатори харчування чомусь привозили з інших регіонів, вміст нітратів перевищував допустимі норми від 1,1 до 2,8 раза. У великому секреті тримали вони виробників м’ясних продуктів. Насторожували і ціни, за якими закуповували харчі. Так, за кілограм м’яса платили 50—70, масла — 82, сиру — 71, твердого сиру — 90 гривень. Уперто відмовлялися брати цільне молоко у наших сільгоспвиробників. Натомість завозили сухе!
Щоб почути відповіді на запитання, які виникли у батьків, директорів шкіл та вчителів, запросив представників компанії на нараду в райдержадміністрацію. Однак ніхто з них не з’явився. Тоді депутати Камінь–Каширської районної ради вирішили заслухати їх на засіданні однієї з постійних комісій. Адже йдеться про безпеку і здоров’я більш як 9300 дітей, які харчуються за державний кошт.
Відповідь, що надійшла голові районної ради Вікторові Сусу, відверто обурила. Насамперед, директор О. М. Савченко, який підписав її, попередив, що «право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної та юридичної особи… охороняється в порядку, визначеному законом». Далі він зауважив, що товариство не знаходиться у нашому підпорядкуванні. Насамкінець порадив дотримуватись положень інструкції з діловодства і, нарешті, як кажуть, умив руки, сподіваючись на плідну і сумлінну співпрацю.
Як на мене, то таке послання — не тільки звичайнісінька відписка, а просто нахабне знущання з батьків і державних службовців, які непокояться за здоров’я дітей. Тому вважаю, що право проводити державні конкурсні закупівлі послуг із організації харчування дітей, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, необхідно передати місцевій владі. Бо хто краще знає, кому можна доручити цю важливу справу, а кого, хто має негарну репутацію і не заслуговує на довіру, і близько не підпустити до державних грошей.
Переконаний: на Волині є чимало добросовісних підприємств, які не тільки відповідально візьмуться за справу, а й купуватимуть продукти у місцевих сільгоспвиробників, а не везтимуть через півкраїни (скажімо, сосиски для камінь-каширських дітей доставляють аж із Полтавщини!), як це робить тепер ТзОВ «Перша компанія Максимум».