І навіть винайшли прилад, завдяки якому люмінесцентні лампочки можуть горіти вічно...
І навіть винайшли прилад, завдяки якому люмінесцентні лампочки можуть горіти вічно...
Леся БОНДАРУК
Учитель Юрій Купріюк із села Привітне Локачинського району разом зі своїми учнями вже багато років мізкує над дуже потрібними людству винаходами, займаючи призові місця на різноманітних конкурсах. Але те, на чому можна було б заробляти непогані гроші, за межі шкільних майстерень, на жаль, не виходить. — Я працюю не заради комерції, а для того, щоб діти навчилися думати. Радію, коли школярі зацікавлені й у постійному пошуку, — зауважує Юрій Олександрович і з гордістю показує цілий альбом із різноманітними подяками, грамотами та дипломами. До роботи у школі після закінчення сільськогосподарського інституту Юрій Купріюк працював інженером, потім керував фірмою районного ремонтно-транспортного підприємства. Але у важкі часи перебудови вона розвалилася. Згодом паралельно з роботою в школі йому запропонували вести гурток технічної творчості у Будинку школяра Локачів. У травні 2003 року його вихованці вперше взяли участь в обласному конкурсі, де в індивідуальному заліку один учень посів третє місце, а команда показала найвищий результат. Перша перемога окрилила школярів, надихнула на нові досягненння. Успіхи у районі помітили, і вчителю доручили ще й гурток конструювання повітряних зміїв. Нині основна робота Юрія Купріюка — у Будинку школяра, який очолює фанат своєї справи Леся Бойчук. Без її підтримки і турботи не обходиться жоден захід. А в Привітному школярі охоче відвідують гуртки конструювання повітряних зміїв, науково-технічної творчості та юних раціоналізаторів і винахідників. — Учні нашої школи захищають честь району й області, мали призові місця за конструювання повітряних зміїв. Одинадцятикласник Вадим Гошій уже чотири рази був у Києві на всеукраїнських змаганнях, де минулого навчального року посів третє місце. Великі надії подає восьмикласник Микола Рижук, який цього року зробив прилад, що вимірює рівень шуму, — розповідає Юрій Купріюк. Майже всі роботи локачинських юних винахідників стосуються охорони довкілля та електрики. Серед механізмів, створених школярами під керівництвом учителя, — пристрій для вимірювання побутового шуму, безшумний термоелектричний холодильник, апарат вимірювання глюкози в крові, пристосування, яке дає друге життя згорілим люмінесцентним лампам, а також прилад, здатний із повітря робити воду. Останній із перелічених винаходів дає можливість вирішити проблеми з водопостачанням на півдні України й у тих місцях, де сухий клімат не сприяє врожаю. Школярі досліджують, як за допомогою спеціальних сорбентів, які вдень можуть вбирати тепло, а вночі —вологу, можна підживлювати садки та поля і так боротися з посухою. Над цією темою учні працюють теоретично, бо на практиці втілити це поки що важко. Справжнім дивом є винахід термоелектричного холодильника, який може працювати без шуму, одночасно гріти приміщення й охолоджувати продукти. І в шість разів менше споживати електроенергії! Сучасні охолоджувальні агрегати містять сильні отруйні гази — аміак, фреон, які шкодять довкіллю, призводять до утворення озонових дір. А новий термоелектричний холодильник був би не лише корисним, а й значно надійнішим у використанні. Щоправда, модулі для них коштують дуже дорого, бо їх не випускають масово. Та й нинішнім виробникам не вигідний винахід, який не ламається, адже сервісні центри та ремонтні майстерні дають чималий прибуток. Неабиякою проблемою людства є прогресування цукрового діабету. Нині хворі мусять глюкометром проколювати собі тіло, щоб виміряти рівень глюкози у крові. А Юрій Купріюк продемонстрував прилад, який може робити такі заміри інвазивно, тобто безкровно. Й у місцевій амбулаторії засвідчили правильність його показів. Винахідник розповів, що нещодавно до нього звернувся чоловік із проханням за будь-які гроші зробити цей прилад, бо у його дворічного сина вже всі ручки сколоті. Але для цього потрібні дрібні деталі, які тяжко дістати, бо їх виробляють у Чехії. Цікаво, що навіть згорілі люмінесцентні лампи у руках вчителя та його учнів отримують друге життя. За допомогою спеціального пристрою вони не лише знову освітлюють приміщення, а й не перегоряють. Запатентувати винаходи сільського винахідника та його вихованців складно. І річ не лише у коштах, які також нізвідки взяти. На це потрібні роки. Користь від патенту буде, якщо цей винахід хтось у них купить і запустить у виробництво. Лише тоді інтелектуальна праця давала б прибуток – відсоток суми за реалізацію виробленої продукції, як це робиться на Заході. А втім, є ще одна проблема — відсутність реального захисту авторського права у нашій країні. На всі конкурси юних винахідників, від обласного і до всеукраїнського рівня, приходять поважні люди, серед яких чимало й зацікавлених у новинках, тоді як дослідницькі роботи талановитих школярів із детальними описами приладів на паперових й електронних носіях залишаються в журі. Невідомо, чи потім учнівські розробки не передають іншим людям, які мають гроші, впливові зв’язки та можуть, навіть несуттєво доопрацювавши винахід, не лише запатентувати його, а й тихцем продати за кордон, де цінують інтелектуальну працю.
