Більш як десять років хор ветеранів міліції успішно виступав в Україні та за кордоном, підносячи імідж волинських охоронців правопорядку. То чому ж нині став нікому не потрібним?..
Більш як десять років хор ветеранів міліції успішно виступав в Україні та за кордоном, підносячи імідж волинських охоронців правопорядку. То чому ж нині став нікому не потрібним?
ВОЛОДИМИР КОВАЛЬЧУК , ветеран міліції, учасник бойових дій, голова художньої ради хору «Мужність»
Взимку 2001-го з ініціа тиви ветерана війни та міліції Антона Лавренюка створений чоловічий хор ветеранів міліції «Мужність». Його учасниками стали ветерани Другої світової та локальних воєн, ліквідатори аварії на ЧАЕС, пенсіонери міліції — всього понад 30 осіб. Географія концертних виступів була досить широкою. Вирушали у волинські села, де десятками років не з’являлися приїжджі артисти. Співали в навчальних закладах, санаторіях, лікарнях, на стадіонах, у парках та мікрорайонах міст краю. «Мужність» перемагала у всеукраїнських конкурсах, які проводило МВС у Рівному, Тернополі, Житомирі, Києві, інших містах України. Пригадую, як у 2009-му хор виступав у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території області. Прог раму я вів українською, дублював арабською чи англійською мовою. Після концерту араби розповіли, що їхня думка про шорта (міліцію) змінилася на краще. А коли наш автобус рушив додому, вони гуртом бігли за ним і запрошували приїхати ще раз. Часто «Мужність» виїжджала з концертами в Польщу. Завдяки участі у Всепольському благодійному фестивалі в Грубешові зібрали кошти на лікування хворих дітей. Співали на фестивалі польських хорових колективів у Хелмі. Виступали в найбільшому костелі Любліна. У вересні 2008-го на запрошення Всепольського Товариства шанувальників Полісся хор виступав у селі Бялкув Любуського воєводства. Там у місцевому костелі зустріли колишніх земляків, які жили на українському та білоруському Поліссі, а взимку 1945 року їх вивезли на крайній Захід Польщі. Вони старанно зберігають поліські традиції та обряди, організували хор «Криниченька», створили Музей Полісся. Упродовж чотирьох днів наш колектив дав кілька концертів, зокрема й на Меморіалі Слави. З ініціативи учасників «Мужності» чорнобильців Анатолія Лучка і Федора Рузака влаштували виставку, демонстрували документальні фільми про трагічну подію — аварію на ЧАЕС. Коли виконували жалобну пісню про загиблих воїнів, у небі з’явився ключ гусей, які зробили велике коло в небі й відлетіли в даль. Від такого Божого знаку на очах у багатьох присутніх зблиснули сльози. Місцеві жителі зізнавалися, що із 1945 року вони не бачили людей з України — не те що міліціонерів у формі. Господарі, які приймали у своїх будинках учасників хору на нічліг, казали, що українці можуть гордитися своєю міліцією. В останні роки хор налагодив дружні стосунки з Луцьким національним технічним університетом. Багато виступів відбулося і в інших навчальних закладах, школах та профтехучилищах. А торік під час концерту-експромту в редакції газети «Волинь-нова» після закінчення програми журналісти просили виконати їхні улюблені пісні. Очевидно, наш спів зачепив струни сердець слухачів. Є така приказка: на диригента не вчать, диригентом народжуються. Художній керівник «Мужності» Володимир Штихалюк диригентський талант мав від народження. Він закінчив диригентсько-хоровий факультет Київсь кого інституту культури (нині національний університет культури і мистецтв). Наполегливо працював із колективом, добиваючись чистоти інтонації кожної партії та гармонійного звучання. Його знають і як композитора: на слова ветерана міліції Олександра Шаповалова написав «Марш міліції» та «Пісню ветеранів», що стала візитною карткою нашого хору. А 2003-го вийшла друком його збірка «Пісня ветеранів міліції Волині». Володимир Штихалюк поклав на музику вірші колишнього інспектора ДАІ, нині відомого в Україні поета-пісняра Миколи Гнатюка «ДАІ», «Мій краю Волинський», «Козаченьки». Не можна не розповісти про жіночий вокальний ансамбль УМВС «Журавка», керівником якого в 2009 році стала Галина Савельєва. Вона порадила виступати без музичного супроводу. Спочатку було страшно — адже спів без музики близький до академічного. Проте співачкам вдалося посісти перше місце в зональному фестивалі колективів органів внутрішніх справ у Львові, здобути Гран-прі всеукраїнського фестивалю в Євпаторії, де ансамблю присвоєно звання народного аматорського колективу! Ще на початку 2007–го, врахувавши добре відшліфований репертуар і пропозиції Інституту європейської інтеграції України, художня рада хору напрацювала конкретні плани. Але не так сталося, як гадалося. В березні того року обрали новий склад ради обласної організації Асоціації ветеранів МВС України. Спочатку все йшло, як колись. Виїжджали з концертами, брали участь у конкурсах тощо. Тільки гастролей ставало дедалі менше. А у вересні того року голова ради Сергій Шелепін не пустив «Мужність» до Польщі для участі у Міжнародній акції «Дзвони пам’яті». Не підписав листа в Консульстві Польщі, і співаки не отримали візи. Проблему довелося вирішувати самим. Далі хор перестали запрошувати в УМВС на урочистості з нагоди державних свят, визначних подій, ювілейних дат, на концерти перед учасниками семінарів із головами ветеранських організацій МРВВС тощо, як це передбачено Статутом Асоціації ветеранів МВС України. Через півтора року після обрання ради за пропозицією ветерана Луцького МВВС, учасника хорового колективу Юрія Орлика відбулися збори, на яких учасники «Мужності» відверто сказали про недоліки в роботі з хором. Довідку та рішення зібрання вручили голові ради обласної організації Асоціації ветеранів МВС України. Однак замість позитивних зрушень керівники ради вирішили замінити талановитого художнього керівника. Це сталося саме тоді, коли Володимир Штихалюк відзначав 25-річчя роботи з двома хоровими колективами. Зазвичай у цей час дякують людині й бажають нових успіхів. Але нашому керівнику ніхто навіть доброго слова не сказав! Звісно, бувало і раніше, що ветерани-хористи відчували байдуже ставлення до нашого дітища окремих екс-начальників УМВС, які вважали зайве морочитися з художньою самодіяльністю. А за кордоном до цього став ляться інакше. Там працює багато поліцейських хорів. Найбільше їх у Німеччині — 80. Співо чий колектив стражів правопорядку Кьольна створений ще 1902-го. В червні цього року поліцейський хор Мюнхена на благодійному концерті зібрав кошти на будівництво дитсадка для 140 дітей різної національності. На концерті були присутні начальники поліцейських органів інших земель Німеччини. Протягом 70 років фінські поліцейські поєднують творчу діяльність із професійною, а соліст їхнього колективу — начальник поліції міста Хельсінки Юіка Рікконен, який постійно повторює: «Робота поліцейського нелегка, і якщо хтось хоче співати, хай співає». У Китаї хор народної міліції виконує твори російською, грузинською та іншими мовами. Поліцейські співочі колективи є в Казахстані, Литві, Норвегії та інших країнах. На жаль, нині в приміщенні Ради ветеранів не чути пісень нашого хору. Тиша! Співаки із «Мужності» не приходять сюди. Тут їх уже ніхто не чекає.
