Відомо, що пенсіонери у нас найдисциплінованіші платники комунальних послуг, бо життя навчило їх, як вогню, боятися боргів...
Відомо, що пенсіонери у нас найдисциплінованіші платники комунальних послуг, бо життя навчило їх, як вогню, боятися боргів... Найдошкульнішими для них є й усілякі цінові коливання, а вони у нас, як відомо, можливі лише в одну сторону. Тому зрозумілі емоції, з якими вчора зателефонувала до редакції лучанка Галина Олександрівна (прізвища просила не називати). — Оце повернулася з банку, де платила за комунальні послуги, і не можу заспокоїтися. Люди втрачають свідомість, побачивши платіжки. І я вам телефоную, наковтавшись таблеток від тиску. Скажіть, як пенсіонер має не жити, а вижити, якщо у нього пенсія 1107 гривень, а за комунальні, як оце я сьогодні, він заплатить 626 гривень 82 копійки?! Подивилася я платіжку за грудень 2008 року, давайте порівняємо: утримання будинку тоді коштувало 50, тепер — 130, опалення — 239, тепер — 402, газ — 15, тепер — 23. А що ж змінилося у моїй трикімнатній квартирі? Стало тепліше чи, може, під’їзд відремонтували, у дворі порядок навели? Як вкручувала сама лампочку в під’їзді, так і вкручую. То за що ж ми платимо? Це ж якийсь комунальний геноцид для пенсіонерів, яким ще й без ліків ніяк не обійтися.
