ЮРІЙ КАЗМІРУК: «ІЗ ПОРЯДНИМИ ЛЮДЬМИ ОХОЧЕ ПРАЦЮВАТИМУ»

Волині поталанило: у жодній з областей біля керма регіонального містобудування не стоїть професіонал найвищого ґатунку з досвідом роботи головним архітектором міста, району, області й головним архітектором України. Саме такі кар’єрні щаблі за плечима новопризначеного начальника обласного управління містобудування та архітектури Юрія Казмірука (на фото). В інтерв’ю «Волині-новій» керівник відомства розповів, як розбудовуватимемо наш край, чи є вільні ділянки для житлової забудови, коли з’явиться на Волині містобудівний кадастр і моніторинг та як виконуються доручення Президента України Віктора Януковича


Володимир МИХАЛЬЧУК


- На посаду начальника облуправління ви прийшли з крісла головного архітектора Луцька. Через сесію міськради вас тричі намагалися змістити з посади… То кому заважав Юрій Казмірук?
— У відділі містобудування та архітектури міста Луцька виникали проблеми у взаємовідносинах між суб’єктами підприємницької діяльності та частиною депутатського корпусу. Завжди кажу, що мені важко оцінити людей, мірилом роботи яких є наповнення гаманця. Для них місто — це територія для заробляння грошей. Однак є вищі цінності. Передусім — інтереси держави, а потім усе інше. Комусь ця моя принципова позиція була на заваді. Хоча нічого зайвого не вимагав, єдине — працювати чесно і не лукавити із законом. З порядними людьми охоче працюватиму, і підтвердженням є те, що сьогодні я в команді голови облдержадміністрації Бориса Клімчука.
— Як регламентується містобудівна діяльність на Волині після ухвалення Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», до написання якого долучилися й ви на посаді заступника міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України?
— Нині в управлінні на порядку денному розробка схем планування адміністративних районів і генеральні плани населених пунктів. На жаль, планувальна містобудівна документація застаріла — вона не враховує реалій сьогодення. Проблема насамперед у фінансуванні таких містобудівних проектів. Бо в законі України про регулювання містобудівної діяльності чітко прописано, що фінансування розробки генеральних планів, плану зонування чи детальних планів територій — це функція органів місцевого самоврядування. Однак живемо в такий час, коли є інші пріоритети в роботі міських, селищних чи сільських рад, і цих коштів, як завжди, бракує. Першочерговим є також створення містобудівного кадастру і моніторингу, завдяки яким інвестор чітко знатиме про потенціал території і який для нього буде зиск.
— Ви згадали про містобудівний кадастр. А що до нього входить?
— Це база геопросторових даних про територію, екологічні та інженерно-геологічні умови, облік, використання архівних документів і містобудівної документації. Тобто кадастрова довідка, яка містить усі відомості про земельну ділянку під будівництво. У такому вигляді інвестор одержить інформацію про територію, починаючи зі схеми розташування об’єкта, схеми чинної містобудівної документації, фрагмента генерального плану та схеми зон охорони пам’яток, територій заповідних та історичних ареалів, схеми планувальних обмежень, фрагмента фотоплану, інформації з Державного земельного кадастру, схеми ландшафтно-рекреаційних зон, фрагмента адресного реєстру, схеми інженерних мереж і періодизації забудови… Окрім того, має бути акумульована інформація всіх інженерних служб міста — водоканалу, газовиків, енергетиків.
Власне, для того, щоб наповнити цю кадастрову довідку, нині започатковано роботу з формування містобудівного кадастру і моніторингу. До речі, в Луцьку таку службу вже створено.
— Що зроблено в області для містобудівного кадастру?
— Виконано цифрові векторні карти деяких районів, наприклад Іваничівського, Ковельського, Старовижівського. Державне науково-виробниче підприємство «Геосистема» нині обстежує райони на предмет другого етапу робіт: вже опрацьовано Луцький, Турійський, Любешівський, Шацький, Ківерцівський, Володимир-Волинський, Горохівський і Рожищенський райони. В обласному бюджеті передбачено частину коштів для фінансування таких видів робіт.
— Чи оновлюється містобудівна документація?
— Формально на Волині 87,4% населених пунктів мають містобудівну документацію. Однак потрібно визнати, що в багатьох випадках вона застаріла й вимагає певного коригування. Треба чітко виписати пріоритети. І вже розпочинати коригування тих населених пунктів, де розташовані земельні ділянки, якими зацікавився інвестор. Хочу нагадати, що в законі про регулювання містобудівної діяльності чітко сказано: норма набирає чинності з 1 січня 2013 року. На жаль, не всі органи самоврядування були готові до такої роботи. І не передбачили в бюджетах для цього кошти. Хоча уряд попередив: якщо не розроблено містобудівної документації, то бюджетне фінансування буде проблемним. Однак, за ініціативою Асоціації міст України, норму цього закону пролонгували на два роки. Тобто до 1 січня 2015-го. Водночас це не означає, що можна зітхнути з полегшенням. Робота мусить просуватися. Без цієї документації буде вкрай важко розраховувати на конструктивний діалог з інвестором.
— Чи сьогодні резервуються земельні ділянки для будівництва доступного житла?
— Це є одним із пріоритетів у роботі управління містобудування. Дійсно, є потреба в будівництві житла, бо країна вважається самодостатньою, коли будується з розрахунку один квадратний метр на одного жителя держави. Тобто щороку мали би здавати 46 млн квадратних метрів житла. На жаль, у середньому в Україні маємо забезпечення від 19 до 22 квадратних метрів на людину. В Європі — це 40—60 метрів. А в деяких країнах норма набагато вища. Тому житлові програми повинні бути виконані. Торік на Волині здано 303,7 тис. кв. м, у 2013-му — заплановано 325 тис. кв. м. Динаміка позитивна, але хотілося, щоб вона була вищою. Для того й потрібно шукати нові земельні ділянки під будівництво, насамперед за рахунок внутрішніх резервів населеного пункту. Якщо немає ділянок у місті чи селищі, тоді треба налагоджувати діалог із сусідніми сільрадами, землекористувачами, землевласниками.
— А на Волині є можливість будуватися в межах населених пунктів?
— Звичайно, є. Передусім потрібна чітка інвентаризація наявних земельних ділянок на території населеного пункту, впорядкування меж їхніх землекористувань. Загалом область має визначених 30 ділянок площею близько 90 га, де можна розмістити нове житло. Наприклад, у Луцьку це території колишніх військових частин. На вулиці Стрілецькій — 50 га, чимала ділянка й на вулиці Привокзальній. Маємо і своєрідний резерв — в адміністративних межах Луцька є три садівничі масиви, які використовують як садівничо-городні. Там зведено садові будиночки. Коли вели переговори із членами садівничих масивів, чи вони зголосяться перевести ці території під квартали індивідуальної житлової забудови, на жаль, усі відмовили місту. Людям болить: роками плекати землю, виростити сад, збудувати будиночок, а потім це все знищити заради розширення дороги чи будівництва об’єктів соціальної інфраструктури. Адже там потрібно не лише кущі смородини корчувати. Можливо, з часом ситуація зміниться. Та й не варто забувати й про землю під будівництво соціально значимих та інфраструктурних об’єктів.
— Під час візиту на Волинь Президент Віктор Янукович дав доручення й щодо охорони культурної спадщини…
— Уже передбачено фінансування для збереження та реставрації архітектурної спадщини, зокрема історичних валів городища у Володимирі-Волинському, пам’ятки архітектури ХVІ століття Дмитрівської церкви в селі Гішин Ковельського району, обхідних галерей Верхнього замку в Луцьку. Хоча, на мою думку, воно мусить бути багатовекторним. Держава мала би фінансувати лише тоді, коли є ініціатива знизу. Це європейська формула — платити всім потроху. Однак поки що за все платить держава. У нас, для прикладу, реставровано музей Стравінського в Устилузі, Музей-садибу Липинського в Затурцях, нещодавно закінчено реставрацію Покровської церкви в Піддубцях Луцького району, проведено ремонтні роботи у будинку Пузини на Замковій площі, Шляхетському будинку в Луцькому замку. Навіть укріплення схилів Зимненського монастиря — а це майже 3 млн грн — теж профінансувала держава. Без таких кроків наша історична спадщина не встояла би. Є розуміння органів державної виконавчої влади — а отже, маємо майбутнє, бо шануємо і бережемо минувшину.