Учнів та вчителів тимчасово розмістили в колишній колгоспній конторі...
Коли 2001 року приміщення старої дерев’яної школи у Лишнівці Маневицького району стало холодним, вологим і не придатним для навчання, учнів та вчителів тимчасово розмістили в колишній колгоспній конторі. Місця для 50 школярів тоді вистачало… Нині тут здобуває знання 88 дітей, працює 19 педагогів. А наступного навчального року мають сісти за парти ще 14 першачків. Тож жителі села б’ють на сполох — потрібна нова школа!
Леся БОНДАРУК
ВІД ПАРТИ ДО ДОШКИ — ОДИН МЕТР Їдучи у Лишнівську загальноосвітню школу І—ІІ ступенів, сподівалася побачити занедбану стару халупу — саме такими часом постають колишні колгоспні контори. Натомість потрапила у затишну двоповерхову будівлю, переобладнану під школу. Із директором Лесею Лотвін ідемо вузесеньким — трохи більш як метр завширшки! — коридором. Знайомлюсь з учителями, спілкуюся з дітьми, роззираюся. Щоб фотограф зумів відзняти учнів у класі, доводиться боком виходити геть, інакше місця просто немає! Кімнати по 10—14 квадратних метрів, відстань від дошки до перших парт подекуди близько метра. Дзвінок на перерву відкриває очі на ще одну проблему — дітям ніде відпочити чи побігати, ба, навіть розминутися іноді годі. І хоч всюди тепло та чисто, а класи як слід оформлено, ця тіснота не вписується в жодні нормативи, тим паче у Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН) 5.5.2.008-01, де у пункті 3 «Основні приміщення» чітко записано: «Кількість учнів загальноосвітнього навчального закладу не повинна перевищувати його проектну місткість». У цій школі немає навіть медпункту. А бібліотека розмістилася наприкінці коридору першого поверху на двох метрах, де за ґратами зберігають лише підручники і вкрай потрібну художню літературу. Проте педагогічний колектив постарався, щоб і в таких умовах діти могли навчатися: є спортивний зал, де відбуваються уроки фізкультури і хореографії, заняття з настільного тенісу, поряд — футбольне поле.
«НЕХАЙ ХОЧ ДОКУМЕНТИ НА БУДОВУ ДАДУТЬ!» На батьківських зборах за участю місцевої та районної влади у червні 2013 року було обговорено різні шляхи виходу з ситуації — від добудови приміщення колишньої контори до спорудження нової школи на місці старої дерев’яної, яка 2011 року згоріла від удару блискавки. Селяни зійшлися на думці, що найкраще будувати нову на старому місці, яке нині поросло чагарниками: до розташованого в центрі села навчального закладу зручно буде добиратися з усіх вулиць. Батьки школярів налаштовані згуртуватися і всіляко допомагати будівельникам. «Нехай хоч документи на будову дадуть», — просять батьки. Голова селищної ради Тетяна Ковердюк каже, що їм пообіцяли у 2014 році виділити кошти на виготовлення проектно-кошторисної документації, але хтозна, чи так воно буде. Складну ситуацію прокоментував керівник відділу освіти Маневицької районної держадміністрації Михайло Ліщук: — Мені теж болить проблема лишнівчан. Але з вересня цього року ми неплатоспроможні, бо через державне казначейство бюджетникам не виділяють гроші. Тобто проект немає за що замовляти. Та й Лишнівська школа не найгірша у районі. Наразі добудовуємо школу в Прилісному. Розпочато і через брак коштів заморожено будівництво навчального закладу в селі Четвертня, на який треба ще 22 мільйони гривень. А далі насамперед візьмемося за школу в селі Карасин — там сьогодні 123 учні навчаються у приміщенні, побудованому в 1950–х роках. На нараді у Лишнівці був і народний депутат України Анатолій Вітів. Ми запитали його, чи зможе він у бюджет наступного року «пробити» близько 12 мільйонів гривень на будівництво цієї школи? Він сказав, що такої проблеми не вирішить. Навіть якщо й відшукаємо 70 тисяч гривень на проектно-кошторисну документацію школи у Лишнівці, то ціни, які будуть там вказані, дійсні тільки протягом одного року. Вони, як завжди, зростуть, і доведеться знову платити — за коригування кошторису. А втім, якщо лишнівчани знайдуть спонсора, то за проектом справа не стане — день і ніч над ним працюватимемо. Бо й ми хочемо, щоб тамтешні діти мали добру школу.
…Під час російсько-французької війни 1812 року власник містечка Лишнівка, що входило до Луцького повіту, князь Радзивілл перейшов на бік Наполеона, за що цар Олександр І позбавив його права на володіння у Російській імперії. В архівах збереглися документи, які розповідають про відмову міщан сіл Троянівка і Лишнівка визнавати себе кріпаками-селянами поміщиці Закашевської. Бунтарів було жорстоко покарано, а їхніх ватажків вислано до Сибіру… Можливо, той бунтарський дух предків допоможе і нинішнім жителям Лишнівки здолати всі перепони й таки побудувати нову школу. Тим паче, що вони налаштовані рішуче, адже справа стосується майбутнього їхніх дітей.n
На фото: Директор Леся Лотвін вболіває, щоб діти навчалися не в колишній конторі, а у новій школі.
