НЕ ТРЕБА НАС ДУРИТИ!

З чого дивувалася і чим переймалася минулого тижня редактор відділу соціального захисту редакції газети «Волинь-нова»
Євгенія СОМОВА...

… УКРАЇНСЬКОЮ ВИШИВАНКОЮ У КИТАЙСЬКОМУ ВИКОНАННІ
На маленькому ярмарку поблизу мосту через річку Прут у Яремчі у вічі впала жіноча вишиванка. Здивувала ціна — якихось 200 гривень, коли поряд продавали такі ж, але значно дорожче. Поцікавилася у продавця, чому така велика різниця у вартості товарів, які, на мій погляд, мало чим відрізнялися. Відмовчується. Але придивилася до вподобаної вишиванки і помітила, що хрестики на ній якісь незвичні. Врешті–решт, продавець, очевидно, побачивши у мені потенційного покупця, зізналася, що сорочка — китайського виробництва. А дешевша від української, бо ж на ній не ручна, а машинна вишивка. Мовляв, такі вироби у Китаї зараз поставили на потік. Там навчилися копіювати наші національні орнаменти. І роблять це непогано. Вишиті майстрами Піднебесної сорочки і навіть… чоловічі труси купують не лише іноземці, а й українці. Причому не тільки східняки, а й із західних областей України, де жіноцтво здавна вишиває. І пояснення цьому просте: вони значно дешевші від українських.
А недавно, вже в Луцьку, побачила гарненький кухлик із українською символікою. Як з’ясувалося, теж китайський. Подейкують, що в Києві на Андріївському узвозі, де господарюють народні умільці, можна знайти і тарілки з написом «Слава Україні!», виготовлені в Піднебесній.
Як кажуть, святе місце порожнім не буває, коли державі до того байдуже. У 2007–му в Україні було ухвалено постанову про затвердження Державної програми збереження, відродження і розвитку народних художніх промислів до 2010 року, але, судячи з того, що у нас на ринках й досі засилля імпортних підробок, вона не працювала. І Комітет із питань регуляторної політики та підприємництва розробив проект Концепції розвитку ремісничої діяльності на період до 2015 року, яка визначила ремісництво одним із пріоритетних напрямків у державній підтримці малого підприємництва, але добрі наміри так і залишилися на папері. Тож і досі реалізувати свої вироби для народних умільців — неабияка проблема…

…НАДМІРНОЮ ДОВІРЛИВІСТЮ УКРАЇНЦІВ
Останнім часом по дротовому радіо активно рекламують «чудодійний» лактомарин, біологічно активну добавку. Приємні жіночі голоси переконують, що лікує він геть усе — болі в суглобах, гастрит, гіпертонію, та ще й підвищує імунітет, знімає безсоння… І споживачі БАДу, котрі скористалися ним, розхвалюють його на всі заставки. Мовляв, були такі хворі, що й жити не хотілося, а стали вживати лактомарин — забули про болячки. Слухаючи таку рекламу, люди, яких мучать хвороби, замислюються, чи не купити те диво й собі. І віддають останні копійки за баночку розрекламованого БАДу. Їх не насторожує навіть те, що його продають не в аптеці, а, по суті, з рук.
Мій батько, котрий має проблеми з тиском, теж зацікавився отим лактомарином. Попросив придбати. Але перш ніж це зробити, вирішила зібрати якнайбільше інформації. В інтернеті ознайомилася зі складом та відгуками про нього. В основному вони позитивні. І саме це неабияк насторожило, адже їх можуть писати самі дистриб’ютори. Поцікавилася й думкою знайомого лікаря. «Якщо не маєш куди подіти гроші, то купуй, – почула у відповідь. – Подумай сама: це ж не медичний препарат, а біологічна добавка. Яка у ній основна активна речовина? Ламінарія? Тобто морські водорості. Їх ще називають морська капуста. У ній багато йоду, але якщо він тобі потрібен, то купи ліпше йодомарин в аптеці. А оскільки розрекламований препарат у вигляді гелю, то тут має бути і вода. Припускаю, що біологічна речовина, яка міститься в ньому, впливає на один–два види обміну, тому лактомарин не може лікувати усі хвороби».
Одне слово, диво–засіб я не купила. Але хтось його таки купить, бо добре продуманий маркетинг і реклама роблять свою справу. Наприклад, кілька днів тому в засобах масової інформації з’явилося повідомлення про її жертву, жителя Львівщини. «Лікування» БАДом, виготовленим у Росії, обійшлося йому майже у 50 тисяч гривень. Розкручували чоловіка представники київського офісу — фірми, що пропонує біологічну добавку за звичною схемою: не допоміг один курс лікування – купуй препарат для другого. Але коли хвора людина прозріла і зрозуміла, що ті «ліки», як мертвому припарка, то зажадала повернути гроші, викинуті на вітер. Та де там!
Хто винен у цій ситуації? Звісно, покупець. Але часто–густо в тому, що пошився у дурні, він звинувачує нас, журналістів. Не раз доводилося чути подібне і від читачів «Волині–нової», які обурюються, що газета розміщує рекламу різних цілительок. Мовляв, вони дурять нас, а ви допомагаєте їм. І раз у раз доводиться переконувати, що не можемо відмовити рекламодавцеві у розміщенні матеріалу, якщо надає всі документи, які підтверджують, що має дозвіл працювати в Україні, як і у випадку з торговцями лактомарином.

…ЩО НЕ МЕДИКІВ ЦЕ КЛОПІТ — ПІДБИРАТИ П’ЯНИЧОК
Поспішаючи обідньої пори на роботу, наткнулася на лежачого чоловіка посеред пішохідної вулиці. Поряд — жодної живої душі. Нагнулася над ним, аби пересвідчитися, чи не потрібна йому допомога. «Та він п’яний, як чіп, я вже подзвонила на «швидку», – чую від жінки, яка наблизилася. – Нализалося чиєсь «щастя», а медикам з ним панькайся».
А зробив медиків заручниками алкоголіків президентський указ, підписаний у 1994 році. Саме тоді й ліквідували витверезники. Міліцію позбавили права затримувати п’яничок, які не порушують громадський спокій, а їхні функції передали закладам охорони здоров’я. Тепер «швидка» підбирає тих, хто валяється на дорозі, чи в яких є рани та інші ушкодження, скажімо черепно–мозкова травма, і везе до приймального відділення. Тих, яким не потрібна медична допомога, транспортують до наркодиспансеру.
Медики перевозять випивох безкоштовно, годують, лікують. Ще підвезти додому — і вже буде повний сервіс без жодних фінансових затрат. Хоча колись, пригадується, за перебування у медвитверезнику потрібно було платити. Тому звістка про те, що в Україні хочуть повернути заклади, які б приймали нетверезих на ніч, втішила багатьох.
У Луцьку два роки тому теж заговорили про відкриття цього специфічного закладу. Начальник міського управління здоров’я Федір Кошель якось сказав, що вже є навіть проект приміщення, де його можна облаштувати, але наразі бракує коштів для ремонту. Витверезник мав бути на госпрозрахунку. Тобто витрати на утримання п’яничок мали б компенсувати вони самі. Але плани так і залишилися планами. Та й, аби їх втілити у життя, потрібен закон про повернення витверезників. А його поки що, на жаль, немає.

… МОЛОДЬ УЖЕ НЕ ВІРИТЬ ПОЛІТИКАМ
Євромайдан у Луцьку вирує. Звісно, не такий масовий, як у Києві чи Львові, але напористий, оптимістичний і… юний! У хлопців та дівчат горять очі. І на Майдан вони вийшли самі, без примусу, мерзли не за чиїсь гроші. Хто б міг подумати, що саме студенти повстануть проти постанови уряду призупинити підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Під їхнім натиском і влада заявила, що підтримує євроінтеграційний курс, хоча насправді намагалася робити все для того, аби студентство сиділо на парах.
Про її лицемірство свідчать і останні криваві події, які відбулися в Києві на майдані Незалежності. Те, що творилося там, — сором і ганьба. Жорстокість, із якою озброєні беркутівці чинили розправу над мітингувальниками, шокувала. Били ж бо усіх без розбору — літніх людей, які прийшли підтримати акцію, хлопців-студентів і переляканих дівчаток, били тих, хто не встиг утекти. На кадрах, знятих операторами українських телеканалів, добре видно, як люди в захисних шоломах лупцюють кийками групку беззахисної молоді, котра притиснулась до монумента Незалежності, як женуть дітей, які не чинять їм анінайменшого опору, до Михайлівського собору.
Мирний протест студентів у Києві уже приніс 165 жертв — серед учасників акції чимало поранених. Але ні це, ні погрози вжити адміністративні санкції до студентів за участь в акціях протесту їх не злякали. Учора до мітингувальників приєдналися їхні батьки, представники політичних партій. Країна повстала. І зупинити хвилю народного обурення вже неможливо.