ОПОЗИЦІЯ ЗАБУЛА ПРО ЄВРОІНТЕГРАЦІЮ – І ТЕПЕР ВИМАГАЄ ВЛАДИ*

Скликана 4 грудня на вимогу сьогодення ХХІІІ позачергова сесія Волинської облради мала всі шанси нарешті покласти край протистоянню, принаймні між волинськими політиками. І, врешті-решт, сісти за стіл переговорів владі та опозиції. Натомість пленарне засідання перетворилося на черговий спектакль із гучними заявами про побиття депутата, «зраду» національних інтересів і вимогами про відставку голови ОДА та спікера облради. Власне, заклик про відставку обласної влади засвідчує зміну пріоритетів в нинішній тактиці волинської опозиції – відтепер кінцевою метою Майдану є не євроінтеграція, а банальна зміна влади. Тобто замість нинішніх керівників у крісла губернатора й спікера мусять сісти опозиціонери. За логікою, ними мають бути ініціатори мітингів


Віталій ХАРЧЕНКО


Попри сподівання опозиції на відсутність кворуму, що дало би їм можливість зайвий раз нагадати про перешкоджання роботі облради, депутати з’явилися на сесію – зареєструвалися 63 обранці. Це обіцяло мирний початок діалогу. Однак таке враження, що депутатів «Батьківщини» та «Свободи» не влаштовував подібний сценарій. Обранець громади Михайло Корінчук заявив про нібито його побиття міліціонерами. З трибуни він розповів, що, піднявши над головою депутатський мандат, тихо–мирно йшов на сесію. Аж раптом його перестрів полковник міліції. «І я отримую професійний удар у сонячне сплетіння, — скаржився опозиціонер. — Я до цього часу не можу віддихатися». Щоправда, депутат не обмовився про штовханину з міліцією на вході до облради, яку спровокували самі ж опозиціонери. Згодом депутат Ігор Гузь у Facebook написав: «Сьогодні міліціонери побили депутатів облради, їхніх помічників, представників громадськості та активістів Євромайдану».
Що було насправді, переповідає в тій же мережі Facebook журналіст–свідок конфлікту: «На початку Бондар, Григоренко, Терещук домовляються, скільки людей пускати до зали, аби не було хаосу… З розмови випливає, що кількість мала би узгодити обласна рада. Тут приходиш ти, Ігоре (Гузь), і закликаєш брати по три людини депутату із собою як помічників. Юрба з депутатами йде на міліцію, яка інструкції пропускати людей не має. Починається конфлікт. Одні тиснуть на інших тілами, голосами, посвідченнями. У мегафони крики: «Міліція б’є людей». Підливаємо масла у вогонь. Хтось міліціонеру шапку скидає, інший помічник депутата «мудаком» міліціонера обзиває. Ну хіба це цивілізовано? Цього конфлікту можна і треба було уникнути… Повне розчарування, хаос. Я нікого не захищаю, але отака моя думка».
До речі, начальник облуправління МВС миттєво відреагував на депутатську заяву і пообіцяв покарати винних у ймовірному рукоприкладстві.
— Якщо це був полковник Поліщук, я розберуся й одразу передам матеріали до прокуратури, — заявив із сесійної трибуни Олександр Терещук. – Наголошую, міліція – аполітична структура. У мене немає політики, я не член партії… У працівників міліції єдине завдання – забезпечити громадський порядок.
Фактично виступ ображеного депутата Михайла Корінчука спровокував агресію опозиціонерів. Сесійна зала перетворилася на ешафот, де привселюдно таврували губернатора Клімчука з його, за словами опозиції, «кримінальним оточенням», голову облради Войтовича, який начебто кричав Гузю: «Йди геть!», політика–депутата Башкаленка за «кров дітей столичного Майдану на руках Партії регіонів»… Ображали такими епітетами, що навіть присутні в залі учасники Майдану ховали очі у шарфи. Хіба не дико чути, коли опозиціонер Ігор Гузь, якому ледь за 30–ть, останніми словами ганить сивочолих опонентів, що в батьки йому годяться, обзиваючи їх «запроданцями», закликаючи «ставати на коліна», звертаючись до них: «Будьте мужиками, хлопці»? Мова йде про елементарну культуру, про людське християнське ставлення до ближнього, політичну толерантність, які, очевидно, ігноруються опозицією заради задоволення власних амбіцій – дістатися до влади.
Не дивно, що заступник голови ОДА Олександр Курилюк після марних закликів працювати на сесії по суті, не втримався, видав репліку: «Уже забули про Тимошенко, про євроінтеграцію, владу їм давай. Час все розставить на свої місця…».
Власне, жодної конструктивної роботи на сесії не було. За майже чотири години депутати не змогли визначитися навіть з порядком денним. Натомість, обранець від «Свободи» Микола Давидюк закликав депутатів ради оголосити Волинь територією, вільною від антинародної влади, і не виконувати її розпоряджень та наказів. І хоча депутат–регіонал Олександр Башкаленко спробував переконати опонентів приглушити емоції та сісти за стіл переговорів, на засіданні не вдалося досягти консенсусу. Продовження сесії перенесли до ліпших часів. Однак коли політики зможуть дійти до компромісу – не відомо. Кожен залишився зі своїми аргументами. Скажімо, для губернатора бажаними є стабільність в регіоні та системна робота над вирішенням першочергових завдань.
— Я хочу подякувати всім волинянам за те, що область працює, — виголосив на сесії голова ОДА Борис Клімчук. — Діти ходять до школи, лікарі лікують пацієнтів, працює транспорт, готуються до зими комунальники… Усе проходить, а жити і працювати треба сьогодні і завтра.
Для волинської опозиції, схоже, цього недостатньо. Як заявив співорганізатор Майдану депутат Ігор Гузь під час пікету 5 грудня приміщень обласної СБУ та прокуратури, опозиція продовжуватиме мітинги доти, поки при владі нинішній губернатор і голова облради. Практично, обранець від «Батьківщини» чітко дав зрозуміти справжні наміри своєї політичної сили – перебрати владу на себе. Невже питання євроінтеграції, з чого й розпочинався Євромайдан, загубилося між політичними амбіціями та особистими інтересами опозиції?

На фото: Саме так, на думку опозиції, має відбуватись конструктивний діалог.