Історія 2–річної дівчинки, колишньої вихованки Луцького будинку дитини, а нині — доньки Вікторії Шевчук (на фото) та Олександра Нероди, схожа на гарну різдвяну казку...
Історія 2–річної дівчинки, колишньої вихованки Луцького будинку дитини, а нині — доньки Вікторії Шевчук (на фото) та Олександра Нероди, схожа на гарну різдвяну казку. Після публікації «Волині» життя цієї раніше знедоленої дитини змінилося до невпізнаваності буквально за один день
Тамара ТРОФИМЧУК
—Як Іванка? Дуже добре. Поправилася, подорослішала, славна дівчинка росте. Розвивається дуже гарно. Так завжди буває, коли дитина потрапляє у родину, де її люблять, — розповідала по телефону Наталія Скубій, керівник служби у справах дітей Ківерцівської райдержадміністрації. — А мобільний у них не відповідає, бо, певно, тато вимкнув, як поїхав на заробітки. Дівчинка залишилася з мамою і братом. Те, що Іванка має до кого звернутися зі словами «тато» і «мама», сповнювали моє серце великою радістю. Ще півроку тому ця дитина називала мамою лише добрих тьоть із дитбудинку, куди ми прийшли в пошуках героїв акції «Хочу бути маминим сонцем». Там і зустріли дівчинку, на яку неможливо було дивитися без сліз — маленьку, худеньку. Про неї вихователі розповідали, що у перші місяці життя ледь не вмерла через материнський недогляд. Іванка прожила у сиротинці два роки і, могла би залишитися в соціальних закладах до повноліття, адже ніхто з тих, хто міг би усиновити дівчинку, не знав про її існування. Саме заради таких знедолених дітей ми і започаткували акцію «Хочу бути маминим сонцем». Ідея полягала в тому, щоб розказати у нашій тиражній газеті про дитину–сироту і цим підштовхнути до дій потенційних усиновлювачів. Одними із них були Вікторія Шевчук та Олександр Нерода з села Башлики Ківерцівського району. Родина віруючих–п’ятидесятників мала одного сина і вже кілька років мріяла про другу дитину. Здійснитися цій мрії не дозволяло мамине здоров’я. Тому розповідь «Волині» про Іванку чоловік з дружиною розцінили як сигнал із неба. Уже за кілька місяців дівчинка офіційно стала їм дочкою. Коли ми приїжджали у Башлики подивитися на нашу героїню, вона бігала по хаті з таким виглядом, наче жила тут від народження… Фонд Ігоря Палиці «Новий Луцьк» підтримав Вікторію та Олександра у благородному пориві, давши за дівчинкою 50 тисяч гривень «приданого». На ці гроші батьки зробили ремонт у дитячій кімнаті, вмеблювали її, утеплили та оздобили ззовні будинок. Тепер у нашої Іванки є і особисті апартаменти, і теплі мамині обійми, і віра в те, що дива бувають.
