Найважливішою культурною подією 2013 року у своєму житті київскьий актор Петро Панчук вважає створення аматорського театру у рідній Лобачівці...
Найважливішою культурною подією 2013 року у своєму житті актор Київського національного театру імені Івана Франка Петро Панчук вважає створення аматорського театру у рідній Лобачівці Горохівського району. А читачам «Волині», які хотіли бачити самодіяльних акторів у своїх райцентрах, обіцяє: у новому році гастролі відбудуться не лише по області, а й у столиці
Ярослава ТИМОЩУК
– Поневірявся по світах, як блудний син, щоб зрештою повернутися додому, — усміхається Петро Фадейович. — На старості понад усе хочеться бути там, де твоє коріння і звідки найсвітліші спогади. Актор згадує, що з дитинства цікавився мистецтвом. Коли в сільському клубі співали чи ставили спектакль, малий Петро зривався і біг туди – душа хотіла музики. Улітку зал місцевої «Просвіти» не міг вмістити всіх глядачів, які прийшли подивитися на театральний експеримент Петра Панчука та сільських ентузіастів – виставу «Земляки» за творами письменника Василя Шукшина. Перед прем’єрою в залі доставляли стільці і лавки, а все одно декому довелося стояти, а то й зиркати одним оком із коридору. Згодом зібрали аншлаг у Горохові та Луцьку. — Давно не отримував такої радості від театру, — зізнається Петро Фадейович. — Це неймовірне задоволення: і від робочого процесу, і від спілкування з людьми. Нещодавно з дружиною Людмилою переглянули запис вистави і на сімейній нараді вирішили: «Земляки» гастролюватимуть Волинню. Обміркували, як зробити виставу динамічнішою і видовищнішою, які епізоди слід допрацювати, щоб глядачі милувалися якісною грою. А там, дивись, і до Києва доберуться. І це не єдиний сюрприз від лобачівських аматорів. Днями в гостях у подружжя Панчуків побували Андрій та Сергій Корнейки. Усі разом обговорили, як працюватимуть над новою постановкою. Розподілили ролі і роздали слова, але назву майбутнього спектаклю поки що тримають у секреті. Прем’єру обіцяють на літо. Столичний актор залюбки співпрацює з лобачівськими земляками. Зізнається: багато чого навчився у сільських аматорів. — Колись моя викладачка в інституті, відома акторка Ада Роговцева, казала, що більше вчиться у нас, студентів, ніж навчає сама, – згадує Петро Фадейович. – Молодим думав, що це лукавство, а зараз переконуюся, що ні. Актори з Лобачівки — надзвичайно світлі люди, у душах яких не проростають заздрість і ревнощі. У 2014 році Петро Панчук відзначатиме творчий ювілей. Тридцять років минає, відколи актора після закінчення театрального інституту імені Івана Карпенка–Карого відомий режисер Сергій Данченко запросив працювати в театрі Франка. Цю знаменну подію планує відзначити і з земляками.
На фото: Перше фото з афішами — для газети «Волинь».
