БЛІЦ-ОПИТУВАННЯ

Яким засобам масової інформації ви довіряєте найбільше: електронним, друкованим чи телебаченню?

Володимир ЛИС,
письменник (м. Луцьк): 
— Віддаю перевагу серйозним друкованим виданням. Їх вибираю за критеріями достовірності, об’єктивності, різноманітності у доборі тем. Ціную також оперативність, цікавий спосіб подачі інформації. Із телеканалів довіряю «5 каналу», «ТВі». Є непогані інтернет-видання, але саме там трапляється найбільше сміття.

Василь ДЕМЕДЮК, народний
депутат, КПУ (с. Пулемець Шацького району):
— Телебаченню нині вірити не можна — українські канали однобоко транслюють події в державі. Ніколи не захищаю влади, але сьогодні вона залишилася за бортом, бо не висвітлюється її діяльність.
Більше довіряю пресі. Приміром, мені подобається ваша справедлива газета. Інтернет намагаюся не читати – він засмічений усякими неправдивими фактами.

Богдана СТЕЛЬМАХ,
координатор Волинського прес-клубу: 
— Щоб ознайомитися з новинами, відкриваю лише соціальну мережу «Фейсбук». Передусім шукаю цікаву для себе інформацію, яку іноді перечитую-переглядаю з різних джерел – аби не пропустити якогось важливого нюансу, про який журналіст іншого видання міг не сказати. Моя довіра залежить не від виду засобу масової комунікації, а від його рівня професійності й читацької/глядацької аудиторії. Вас — передплачую.

Наталія МОСЕЙЧУК,
телеведуча каналу «1+1» (м. Київ):
— Я довіряю лише своїм батькам. Щодо ЗМІ, то вірю тільки тому, що бачу на власні очі. Вважаю, що в друкованих та інтернет-виданнях правди дуже мало. Там усе за принципом зіпсованого телефона. Для роботи використовую інформацію з офіційних інтернет-сторінок. Друкованих видань не читаю взагалі, бо мені це вже незручно. Оскільки працюю у сфері масової інформації, то можу розрізнити, де хибна інформація, а де правдива. Тому в мене довіри до ЗМІ, певно, найменше з усіх громадян, бо це моя професія.

Вахтанг КІПІАНІ,
журналіст, телеведучий (м. Київ):
— Я довіряю не типам медіа, а конкретним виданням – байдуже, паперовим чи електронним. А якщо ще точніше – окремим журналістам, публіцистам, а не всім медіа. Значну кількість політичної інформації беру з інтернет-сайту «Українська правда», але чекаю передусім на розслідування Сергія Лещенка. Читаю сайти «Наші гроші», «Тексти», «Слідство.інфо», «Дзеркало Тижня», де обов’язково звертаю увагу на публікації Юлії Мостової, Сергія Рахманіна, Юрія Бутусова, Олега Вергеліса та інших журналістів. Читаю журнали «Країна» і «Український тиждень». Дістаю масу інформації та коментарів зі стрічки «Фейсбука» – від Карла Волоха, Мирослави Гонгадзе, Мустафи Найєма, Андрія Чернікова, Олега Панфілова, Євгена Глібовицького, Андрія Бондаря та ще багатьох блогерів, до речі, не обов’язково журналістів.
Бліц провели Леся БОНДАРУК і Ярослава ТИМОЩУК.