Квіти завжди ваблять мене своєю красою. Розкішні троянди стали символом кохання. Я навіть колись присвятила їм віршовані рядки:
Квіти завжди ваблять мене своєю красою. Розкішні троянди стали символом кохання. Я навіть колись присвятила їм віршовані рядки: За вікном цвіте троянда. Кажуть, квітка ця — кохання. То чому ж вона колюча, Нащо ранить так болюче?
Ольга ХМІЛЬОВСЬКА
На схилі літ мені пригадалася історія, пов’язана з квіткою любові. У пору моєї юності хлопці зустрічалися з дівчатами в клубі. Приходили на танці, знайомилися, проводили дівчат додому. І якось не було прийнято в селі іти до клубу з квітами. Вітали зі святами одні одних листівками, які приносили листоноші. Хлопці з армії часто писали листи, сумуючи за селом. Одержувала листи і я. А одного разу виявила в конверті ніжну квіточку. Ще була зима, а пролісок десь пробився з-під снігу. Це проліскове диво потрапило до рук солдата — мого однокласника! Довго ця ніжна мужня квіточка допомагала мені чекати додому коханого, надихала мене на поезію: Листи… Листи… Вас так багато, А в кожнім — радість і любов. Прийди, прийди, жадане свято, Серед снігів розквітни знов… Ці перші ніжні квіти допомогли сором’язливому юнакові сказати те, про що він не відважувався вимовити словами. Це маленьке диво ввібрало усі пахощі весни, хоч була ще тільки провесінь. Спогади знову кличуть у весну, хоч давно уже за вікном зима… Я люблю пишні пахучі квіти, милуюся їхньою красою, але саме проліски для мене є квітами кохання, яке зігріває нашу сім’ю уже 42 роки. Не бояться вони морозів, з–під холодного снігу тягнуться до перших промінчиків весняного сонця. Вони є провісниками пробудження. Ще буває холодно, сніжно, а вони цвітуть, радіючи весні! Отак і наші почуття, що пробудилися у пору юності, витримали всі житейські випробування і від того стали ще міцнішими. с. Скірче Горохівського району.
