«ВСІ ЛЮДИ ПЛАНЕТИ СМІЮТЬСЯ І ПЛАЧУТЬ ВІД ТОГО САМОГО…»

Нововолинська поетеса, педагог та журналіст Світлана Костюк (на фото) у складі української делегації побувала на Міжнародному конгресі «Література і мир» у Пакистані, де, як пересвідчилася, також переймаються долею українського Євромайдану

Алла ЛІСОВА


— Цьогорічний Міжнародний конгрес «Література і мир» зібрав у затишному залі готелю пакистанського міста Лахор представників 35 країн світу, серед яких — Великобританія, Індія, Палестина, Литва, Японія, Німеччина, Судан, США та інші, — розпочала розповідь пані Світлана. — Вперше у цьому престижному літературному заході взяли участь представники України. У конференц-залі, де проходив конгрес, було надзвичайно приємно й зворушливо бачити рідний жовто-блакитний стяг поруч із прапорами інших країн світу.
— Хто, окрім вас, представляв Україну на цьому форумі?
— На запрошення колишнього прем’єр-міністра Пакистану, нинішнього мера міста Лахор, відомого у світі письменника Факхара Замана від України прибули також поет і науковець, доктор наук із соціальних комунікацій, уродженець Рожищенського району Ігор Павлюк, а також літературознавець, кандидат філологічних наук, головний редактор журналу «Всесвіт» Дмитро Дроздовський.
— Які враження від подорожі?
— Поїздка була хоч і втомливою, але неймовірно цікавою. Учасники делегації спочатку летіли через Москву до країни Катар, де провели більше доби у зв’язку з екстремальними погодними умовами, що не дали можливості вчасно вилетіти до Лахора. У місті Доха українські літератори зустрілися з Надзвичайним і Повноважним Послом України в Катарі Євгеном Микитенком, консулом Олегом Свириденком, дипломатичними працівниками посольства. Саме вони посприяли нам у видачі віз, показали свою резиденцію, супроводжували під час незабутньої екскурсії екзотичним містом.
У багатомільйонному Лахорі насамперед побували в місцевій мерії, де нас гостинно прийняли її працівники. Але часу на спілкування було обмаль, оскільки цього ж дня вже розпочав роботу міжнародний форум. Тобто ми, можна сказати, потрапили відразу з корабля на бал.
— На конгресі ви були присутні як слухачі чи як активні учасники науково-поетичного заходу?
— У перший день роботи конгресу виступили всі троє учасників української делегації. Дмитро Дроздовський у своїй промові окреслив ключову стратегію сучасної української літератури після «смерті постмодернізму». Науковець акцентував увагу присутніх на різних напрямах світової літератури, які репрезентують особливу філософію, пов’язану з утвердженням емоційної чуттєвості, психологізму. Він також окреслив основні світоглядні концепти в творчості Ігоря Павлюка, адже у рамках цього міжнародного форуму відбулася презентація його англомовних поезій. Я розповіла присутнім про життєвий і творчий шлях свого земляка.
— Тобто ви представляли групу підтримки?
— Очевидно, що так. Публіку відразу зацікавив глибокий емоційний виступ Ігоря Павлюка, який насамперед зазначив, що Лахор не менш поетичний, ніж наше Полісся, яке історично перебуває на перетині різних культур, адже межує з трьома країнами — Польщею, Білоруссю, Росією. Полісся, як і вся Україна, на жаль, пережило багато воєн, голокост, Чорнобиль. Він, зокрема, сказав і таке: «Я відвідав чимало країн. Кілька років жив в Америці, Росії, був на поетичних фестивалях в Ірландії, Польщі, Грузії, Туреччині… І тому з певністю можу сказати: всі люди планети, незважаючи на розбіжності між ними, плачуть і сміються від того самого».
Другого дня на конгресі проходили поетичні читання. Ігор Павлюк підготував для виступу-презентації добірку віршів, перекладених англійською мовою. Було, звичайно, хвилювання, чи сприймуть і зрозуміють представники інших країн мотиви його поезій у контексті національної української ідентичності. Але все пройшло прекрасно. Чарівна магія Волинського Полісся у фольклорно-музичних віршах-сповідях зачарувала присутніх. Автору гаряче аплодували. А згодом прозвучали пропозиції щодо творчих проектів для подальшої співпраці.
— Пані Світлано, конгрес проходив у час, коли Україну охопили бурхливі революційні події. Чи згадував хтось про це?
— Коли в своєму виступі я кількома словами згадала про Євромайдан, свою участь у ньому, виявилося, що за подіями в Україні пильно стежить увесь світ, і, зокрема, на Індійському субконтиненті, в Пакистані. Це мене дуже схвилювало.
— Як сприймали українську делегацію поза науково-поетичним заходом?
— Про Україну доводилося багато розповідати й на неофіційній зустрічі з місцевими парламентарями, представниками інших делегацій. Дмитро Дроздовський дав інтерв`ю місцевим телеканалам. Виступи українських делегатів в англійських перекладах просили для опублікування іноземні ЗМІ. У своїх коментарях представники інших країн відзначали, що українська делегація була яскравою і дружною. А ми ще раз пересвідчилися, що у світі нашу країну не лише знають, а й поважають та цінують. І це кожного з нас по-особливому надихнуло до нової творчості.