Щоразу, коли по телебаченню показують сюжети з вулиці Грушевського, ловлю себе на тому, що шукаю поглядом колонаду центрального входу до стадіону «Динамо» імені Валерія Лобановського. Від її теперішнього вигляду у мене крається серце...
Щоразу, коли по телебаченню показують сюжети з вулиці Грушевського, ловлю себе на тому, що шукаю поглядом колонаду центрального входу до стадіону «Динамо» імені Валерія Лобановського. Від її теперішнього вигляду у мене крається серце
Роман ФЛІШАРОВСЬКИЙ
Напівзруйнована, вкрита чорною кіптявою споруда з вигорілим портретом метра українського футболу виглядає справді трагічно. За 80-річну історію клубної динамівської арени це другий випадок, коли поруч із нею свистять кулі. Вперше тут лунали постріли і гинули люди у роки Другої світової війни. На жаль, історія знає чимало випадків, коли спортивні споруди ставали, так би мовити, свідками бойових дій. Понад 40 років тому під час перевороту в Чилі хунта Піночета зробила концтабором та місцем страти стадіон у Сантьяго. Під час воєнних дій в Абхазії та Осетії на початку 90-х років минулого століття на спортивній арені курортного містечка Гагри також постраждали мирні люди. Ще вчора здавалося неймовірним, що Україна може увійти в цей трагічний список. Але часи змінилися, і нещодавно ми всі побачили криваве протистояння біля самісінької бронзової постаті легендарного тренера. Добре, хоч пам’ятник Лобановському додумалися накрити протипожежним брезентом. Кажуть, позичили його у приватній клініці «Борис». Це і врятувало монумент від повного знищення. На щастя, бойові дії не докотилися до ядра стадіону ― футбольного поля, секторів, трибун, офісних приміщень. Проте, як виявилося, знайшлися люди, які були б не проти організувати сутичку і там. Я маю на увазі божевільну ідею футбольного матчу між мітингувальниками і бійцями підрозділу швидкого реагування «Беркут». Такий собі сучасний варіант «матчу смерті», що в Другу світову пройшов у Києві. Ця вбивча пропозиція належить, здається, одному з колишніх гравців національної збірної України. Підтримав її нібито президент столичного «Динамо» Ігор Суркіс, висловивши готовність надати для поєдинку футбольне поле у Кончі-Заспі. Особисто мені страшно навіть подумати про «товариську» зустріч між озброєними до зубів беркутівцями та мітингувальниками. Однак пропозиція була. Цікаво, хто би погодився виконати роль арбітрів у цій грі? Представники Конституційного Суду? Ну, а свистком цілком могла би стати сирена «швидкої допомоги»… Можливо, згодом, коли в країні настануть мир і спокій, колишні мітингувальники й беркутівці справді зустрінуться на футбольному полі. Наразі ж це із сфери фантастики. Надто важко буде потиснути руку тому, хто стріляв у тебе.
На фото: І Лобановський постраждав під час сутичок між протестувальниками і беркутівцями.
