— Чекала в гості доньку з чоловіком та дітьми, які живуть у Вінницькій області, тож нечасто приїжджають, — розповідає жіночка своїй співрозмовниці в черзі до стоматолога...
— Чекала в гості доньку з чоловіком та дітьми, які живуть у Вінницькій області, тож нечасто приїжджають, — розповідає жіночка своїй співрозмовниці в черзі до стоматолога.
— Зварила холодцю, голубців і котлет насмажила, ще й пирогів з чорницями напекла, бо онуки дуже їх люблять. Аж згадала, що не купила до чаю лимонів. Зять любить вкинути шматочок і так смакувати. Вискочила на овочевий ринок біля нашого будинку. А там вибір поганенький, якісь перемерзлі чи підгнилі. І прошу продавщицю вибрати мені кілька добрих лимонів для зятя. Та її від цих слів аж пересмикнуло: «Та я б йому кислоти не пошкодувала, щоб він уже напився. Бачиш, лимони вона йому вибирає». І сердита продавщиця так розійшлася, ніби я для її зятя їх купую. Думаєте, що — не захотіла шукати! Довелося йти в супермаркет на сусідню вулицю. — Видно, добряче той зять насолив тещі, що вона навіть про чужих не може нічого слухати, — зробила висновок співрозмовниця. Розмову підслухав Кость Гарбарчук.
