УКРАЇНСЬКІ СІЧОВІ СТРІЛЬЦІ ПРИСВЯТИЛИ ЛИСТІВКУ ВІДКРИТТЮ ШКОЛИ

Роман Мазурок та Анатолій Гнатюк колекціонують старі поштівки із краєвидами Володимира-Волинського...

Сергій НАУМУК


Зацікавитися філокартією змусила робота: важко було визначити, де розташовувалися зображені на листівках будівлі й що там у наш час, — каже колекціонер поштівок Роман Мазурок, архітектор за професією. — Довелося збирати інформацію, порівнювати. А тепер моє завдання — донести до людей, що історія Володимира-Волинського починається не з 1939 року. Чесно кажучи, я здивувався, коли дізнався, що корінних жителів міста можна на пальцях перерахувати.
З часом назбиралася чимала колекція електронних зображень міста. А коли Роман познайомився із колекціонером старовини Анатолієм Гнатюком та побачив у того кілька оригіналів, то вирішив збирати старі поштівки. І його теж підбив. Нині кожен їхній альбом — це справжня ілюстрація історії Володимира-Волинського кінця ХІХ — першої половини ХХ століття. У зібранні володимирських любителів старовини — російські, німецькі, австрійські, угорські та польські поштівки. Видані у місті над Лугою, вони розлетілися по світу. А тепер стараннями хлопців знову повертаються в рідні пенати.
Як відомо, під час Першої світової війни у Володимирі-Волинському деякий час перебували й українські січові стрільці. Вони, приділяючи чималу увагу національному відродженню, дбали про школи, про що й інформують поштівки. Одна з них, із колекції Анатолія Гнатюка, видана «Накладом Комісаріяту У. С. С. у Володимирі Волинськім» (зауважте, навіть назву міста січовики писали близько до сучасної. — С. Н.). На поштівці зображено урочисте відкриття 4-класної народної школи 20 травня 1916 року. Поміж учнів у вишиванках та вчителів — з десяток січових стрільців у мазепинках.
— У школі нам не надто розповідали про історію Володимира-Волинського. Але ж це старовинне місто! Можна йти вулицею і помітити будинок 1920-х років. Такі старі будівлі ще трапляються. Але останнім часом їх або зносять, або ремонтують до невпізнання, обшивають пінопластом, і місто помалу втрачає зовнішність старого провінційного містечка. Гляньте на тогочасний центр Володимира, — Анатолій Гнатюк показує на одну з польських листівок, — це ж маленький Париж! Ось — синагога. Вона пережила Першу світову війну, гітлерівську окупацію, але не пережила радянську владу. Як і вся історична забудова.
Саме бажання зберегти той давній Володимир-Волинський і керує обома. Роман та Анатолій вирішили не обмежуватися власне колекціонуванням і за сприяння лучанина Віктора Літевчука видали чудовий каталог поштівок «Володимир: забуті образи міста». Щоб розширити коло зображень, додали до нього й листівки із фондів Володимир-Волинського історичного музею.
— Коли готували книжку до друку, то фотографували старі листівки, потім визначали точку знімання і фіксували на плівку сучасний вигляд того самого місця. У мене виник задум не тільки зібрати поштівки, а й зробити 3D–фільм, у якому візуалізувати стару забудову Володимира-Волинського, — поділився своїми планами Роман Мазурок.

На фото: Про своє хобі колекціонери можуть розповідати годинами.