СТУПАЮЧИ В ШЕВЧЕНКОВІ СЛІДИ

У далекому від нас жовтні 1846 року Тарас Шевченко за завданням Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві, членом якої був, відвідав Волинь. Його метою були опис і змалювання давніх пам’яток нашої історії та культури...

Віра ТКАЧУК. Турійський район


Про перебування Тараса Григоровича у селі Туричани Турійського району зробив дослідження історик, багаторічний співробітник Волинського державного архіву Володимир Рожко. Він навів цікаві дані, зокрема, в книзі «Нарис історії Української православної церкви на Волині» («Медіа», Луцьк, 2001 р., с. 288) про ікону Божої Матері з давньої каплиці села Туричани Володимирського повіту.
Надвівтарна ікона, мальована Тарасом Шевченком, була в колекції пана Альфреда Крижанівського, який передав її в місцеву каплицю. Вихідець із села Туричани Святополк Шумський, який опинився по Другій світовій війні на Заході, розповів: «Надвівтарна ікона Діви Марії була легка, гармонійна і мала наш характер (візантійсько-український). Форма образу — прямокутник. На легкоблакитному колі неба стояла постать Діви Марії з Дитятком. Ніг не було видно, зливались із небом. Легкі, ясні, лагідних барв шати. На небесах обводили постать Божої Матері 12 золотих зірок. Загально образ був чудово легкий». («Рідна церква», 1964, ч. 60. - с. 7).
Належність цієї ікони до мистецької спадщини Тараса Шевченка стверджував і редактор «Рочніка Волинського», посол до Польського сейму Якуб Гофман, який в 20-х роках неодноразово бував у селі Туричани, оглядав давно муровану каплицю й ікони в ній.
Криваві події Другої світової війни та післявоєнні акти вандалізму червоних атеїстів затерли всі сліди від давньої каплички та Шевченківської ікони Богоматері в ній.
Про любов туричанців до Тараса Шевченка, його творчості й пророчого слова наочно підтверджує фото 1936 року, яке збереглося в жительки сусіднього села Ягідне Марії Панасюк, внучки священика Петра Шумського, який служив у Туричанській церкві в 30-х роках ХХ століття. До речі, в Туричанах такого фото не збереглося, бо в роки Другої світової війни село було дотла спалене мадярами та німцями. (Детальніше описано в книзі-альбомі «А лелеки летять в Туричани», що вийшов у 2013 році, автор В. М. Ткачук).
У 30-х роках у селі активно діяла «Просвіта». Шевченківські дні проводилися із великим розмахом. У святкуванні активну участь брали учні семирічної церковно-парафіяльної школи, яка знаходилася в хаті дяка, молодь, люди старшого віку. У місцевому клубі аматори ставили п’єсу «Назар Стодоля», співали пісні на слова Тараса Шевченка, декламували його вірші.
На фото відображено Шевченківські дні в селі Туричани біля місцевого храму Святого великомученика Дмитрія Солунського. У центрі тримають портрет Тараса Шевченка: справа — Параскева Григорівна Тарасюк (Колодій), зліва — Марія Олексіївна Антонюк (Базилиха). На плакаті, що внизу, напис «Тарас Шевченко в Туричанах» і дата: 1861 — 1936 р.р.». (Це підтвердили старожили села — заслужений учитель України Ірина Іванівна Гром (Тарасюк), Іван Дем’янович Поліщук і Тетяна Семенівна Беденчук.
Зустрічаючи 200-річчя від дня народження великого поета, ще раз вдумуємося в його заклики до братолюбія. Вони актуальні сьогодні, як ніколи.


На фото: Учасники Шевченківських днів у Туричанах у 1930-их роках.