ПРОСТІТЬ НАС, ХЛОПЦІ

Поминаємо героїв Майдану. Минає час, а біль не проходить, не зникає почуття провини. Завтра, у Прощену неділю, ще раз маємо покаятись, що так довго мирились зі злом, терпіли, ховали голови у пісок… Нарікали на долю, на державу, на владу, але майже нічого не робили, заспокоюючи себе: лобом стіну не проб’єш

І тоді піднялася молодь, пішла під кулі. Їхні смерті розбудили всіх. Тиждень минув у хворобливій активності люду, що не міг оговтатися від ейфорії. Усі розуміють: треба щось робити. Треба діяти. Але як?
На емоціях з’ясовують стосунки сусіди: «Ви голосували за регіоналів, у вас руки в крові!..». Суперечки, дискусії, підлітки з палицями. До редакції телефонують по-бойовому налаштовані читачі, розказують, що у багатьох місцевих посадовців маєтки такі ж, як у диктатора Януковича. «Беріть хлопців з автоматами і фотокамери. Скажемо, куди йти», — диктують адреси, прізвища тих, на кого оформлена нерухомість. На кожному кроці — розмови про люстрацію, хоча нікому не відомо, як реально запобігти корупції, зловживанням, непрофесіоналізму чиновників. Де гарантія, що нові господарі престижних крісел будуть чеснішими, аніж їхні попередники?
Ждемо системних змін у механізмі державного управління, в законодавчій базі, які б допомогли перекрити кисень казнокрадам, порушити відпрацьовані корупційні схеми. Громадянське суспільство в Україні тільки формується. Переживаємо хвороби росту, звідси і заклики «грабувати награбоване», карати без суду і слідства. У Верховній Раді все ті ж обличчя, «тушки», олігархи, люди, які вміють продаватися і купувати голоси. І вони зараз вершать нашу долю.
Новий Кабінет Міністрів, які б надії хто не покладав на нього, довір’я навряд чи виправдає. Надто вже непроста ситуація в країні. Кажуть, народ любить популістів, а не реалістів. Реально ж нас чекають серйозні труднощі, «затягування пасків», адже економічний стан країни дуже плачевний, а реформи будуть болісними в першу чергу для народу.
— Люди наші голод, війну пережили, у післявоєнні часи все відбудували, то й тепер вистоїмо. Аби тільки був у державі порядок і справедливий лад. Щоб злочинці сиділи в тюрмах, щоб судді не брали хабарів, а начальство не гребло під себе, — зателефонувала до редакції наша читачка. А завершила — скаргою на примусову «благодійність» у лікарні та припущенням, що за «людські гроші жирують головні лікарі».
Це — підтвердження того, що сьогодні народ справедливо вимагає підзвітності та прозорості в усіх діях влади, у всіх сферах. Революція не додасть нам статків, не може в один момент поліпшити медичне обслуговування чи соціальне забезпечення, але вона зробила людей сміливішими, вимогливішими, готовими відстоювати свої права. Значить, недаремно стояв Майдан гідності.
Уже стала заяложеною фраза, що ми маємо ту владу, на яку заслуговуємо. Своїм життям спростували її Герої Небесної сотні, показавши усьому світові, що Україна варта кращих керманичів. Тож тепер, коли вже стартувала передвиборча кампанія, коли «на олімпі» починається боротьба за президентську посаду, не зрадьмо пам’яті полеглих.
І завтра, в Прощену неділю, скажімо кожен собі подумки (без пафосу, без телекамер): «Простіть нас, хлопці». І нехай Великий піст стане для усіх часом духовного очищення і громадянського самоствердження.

Галина СВІТЛІКОВСЬКА, заступник головного редактора газети «Волинь-нова»