Натрапили на крамничку, вікна якої були геть завішані… підковами...
Гуляючи вуличками старого міста, на одній із них, невеликій і затишній, із назвою Фрета, натрапили на крамничку, вікна якої були геть завішані… підковами. І не простими, а розмальованими різноманітними квітами. Коли два роки тому шукали назву до нашої сторінки для квітникарів, то навіть не підозрювали про наявність такого варшавського «склепу» із промовистою назвою «Підкова на щастя»
Валентина ШТИНЬКО
Його власниця й водночас продавець-консультант пані Евеліна Прусак зустріла нас привітно. А після того, як ми розповіли їй про волинську «Квіткову підкову», повідала нам історію свого дещо незвичайного бізнесу. Вона за освітою філолог, фахівець із французької мови. Чоловік Вальдемар — авіаційний інженер. У період кризи треба було думати, як виживати. Одного разу знайшли цілу гору викинутих уживаних заіржавілих підков. Віяло від них минулими часами, романтикою далеких доріг. До того ж, чоловікові не чуже було ремесло художньої ковки металу. І якось сама собою народилася ідея очистити підкову від іржі й розписати польовими квітами. Отими, що дивляться вслід алюру чи галопу, а потім разом із луговою травою стають запашним сіном… Словом, вони знайшли свою підкову на щастя й захотіли поділитися з іншими. Тепер це сімейний бізнес, у якому працює ще й син. У кожного із них є й інша робота, однак вечорами сідають розмальовувати підкови. Процес цей справді творчий, двох однакових не буває. — Мабуть, то виглядає трохи кумедно, коли поважний пан інженер сідає і малює квіточки, але для нас, направду, це приносить велику радість, — усміхається пані Евеліна. — Наші підкови купували туристи з Італії, Хорватії, Гонконгу, Тибету, Непалу, власне, вони розлетілися по цілому світу. Нам роблять навіть спеціальні замовлення, як–от на олімпіаду для Аргентини, або одна молода пара захотіла, щоб кожен із гостей на їхньому весіллі отримав у подарунок підкову на щастя. Хтось називає це амулетом, хтось оберегом. Буває, що наші клієнти повертаються і розповідають, що підкова і справді принесла їм удачу — хтось успішно склав іспити, хтось закохався… Але якщо люди просто посміхаються і мають добрий настрій, розглядаючи наші творіння, то це і є щастя. А ще пані Евеліна розповіла нам, чому, на її думку, підкова споконвічно вважається символом удачі. Навіть те, що кінь загубив, а хтось знайшов, налаштовувало на позитив. До того ж, нашим далеким предкам, які не дуже були обізнані з анатомією тварини, здавалося дивом, що гаряча підкова, яка прибивається до копита, не завдає коневі болю. Додавала магії й цифра сім, адже зазвичай кріпили підкову сімома цвяхами, а це число також вважалося щасливим. Але найбільшу силу мав матеріал, із якого вона виготовлялася: здавна вважалося, що залізо здатне відганяти нечисту силу. Отож, щоб підкова виконувала саме таку функцію, її слід прибити над дверима кінцями донизу. А щоб закликати в дім добробут, щастя й удачу, підкову прибивають «рогами» догори. А ще підкова своєю формою нагадує німб, покладена боком — літеру «С», один із ініціалів Ісуса Христа. — Ніхто не відає, що в тому правда, а що — вигадка, але вже сам факт, що така, здавалося б, звичайна річ оповита стількома легендами та міфами, — вочевидь не випадковий, — каже господиня цього дивовижного «склепу» й цитує нам на прощання відомого фізика із Данії, лауреата Нобелівської премії, творця квантової теорії атома Нільса Бора: «Підкова приносить щастя навіть тим, хто у це не вірить».
На фото: Ведуча рубрики вибрала підкову на щастя собі й читачам «Волині».
