ТАНЕЦЬ СМЕРТІ

ЗУСТРІЧ ОПІВНОЧІ
Після роботи літнього вечора Олег Даниляк вирішив відпочити у барі. Запрошував туди й двох друзів, з якими разом працював, але ті відмовилися й пішли в готель “Нива”, де тимчасово проживали. Почимчикував у бар сам. Відвідувачів було небагато. Сів за окремий столик. Замовив спочатку дві пляшки пива. Пив, не поспішаючи. Коли пляшки спорожніли, бармен приніс на його прохання сто п’ятдесят грамів горілки та бутерброд. Згодом хлопець попросив повторити замовлення. У голові зашуміло. Сидів ще з півгодини мовчки. Коли відчув, що засинає, піднявся й вийшов на свіже повітря. Трішки постояв біля бару й також подався у готель.
Коли Даниляк підходив до готелю, побачив дівчину, котра самотньо сиділа на лавочці.
— Когось чекаєш?— запитав, опускаючись поряд.
— Ходила хліба на вечерю купити та й вирішила трішки відпочити. Надворі тихо і гарно, а в кімнаті душно,— пояснила дівчина.
— А ти де живеш? — поцікавився Олег.
— Ось там,— кивнула в бік готелю.
— То ти не місцева, значить?
— Ми з братом у Луцьк приїхали, знайшли тут роботу й живемо поки що в одній кімнаті уже десятий місяць.
— Я також у цій “Ниві” живу, тиждень як поселився.
— Бачила тебе вчора на коридорі, з якимись двома хлопцями стояв.
— Ми втрьох зі Львова приїхали, монтуємо тут котельні,— сказав хлопець. Тільки закінчимо, одразу й додому махнемо... А як тебе звати?
— Алла.
Хлопець назвав своє ім’я.
Вони бесідували ще з півгодини. Хміль кружив голову. Даниляк взяв дівчину за руку, спробував поцілувати Аллу в губи.
— Тебе одразу й на поцілунки потягло,— відхилилась дівчина. — Ще зарано.
— Може, ти й правду кажеш. Але з нагоди нашого знайомства ходімо до мене в кімнату, пригощу тебе львівською кавою,— підвівся Олег з лавочки.
— Мені однаково йти в готель... А кави можна випити.
Коли зайшли в готель, Олег відчинив двері однієї з кімнат й запросив:
— Заходь, не соромся... Ось тут мене поселили.
У кімнаті сидів ще один чоловік.
— Владиславе, може ти трішки погуляєш, доки ми кави вип’ємо та поговоримо,— попросив Даниляк.
— Звичайно, погуляю...
Владислав вийшов. Побродив біля готелю й через півгодини повернувся. Двері були замкнені. Постукав. Ніхто не відчиняв, але крізь щілину помітив, що в кімнаті горить світло. Ще раз постукав. Знову мовчання. Почав кликати Олега. Той чомусь не відгукувався.
Владислав вирішив, що з його сусідом щось сталося. Почав бити кулаками, а потім ногами у двері.
Двері, врешті-решт, відчинилися.
— Чого ти забарикадувався? Чи, може, заснув?— запитав Владислав, потім кинув очима по кімнаті й побачив на підлозі кров. — Що тут сталося?
Даниляк сів на ліжко. Руки в нього тремтіли.
— Я вбив її!— не сказав, а видихнув.
— Кого? — не зрозумів Владислав.
— Ті дівчину, що ти недавно бачив.
— Я запитую серйозно, а ти якісь дурниці мелеш!— розсердився Владислав.
— Не віриш, то заглянь під ліжко.
— Лягай спати, бо ти п’яний!
Даниляк спати не ліг. Похапцем вдягнувся й пішов до дверей.
— Ти куди на ніч? — спробував його зупинити Владислав, але той тільки рукою махнув і зник.
Владислав підійшов до ліжка Олега, відхилив одіяло, що звисало, й раптом побачив жіночі ноги. З переляку вискочив у коридор, немов ошпарений. В усіх кімнатах було тихо. Жильці спали. Постукав у найближчі двері...
ПЕТЛЯ ІЗ ЖІНОЧИХ ПЛАВОК
Замок заскреготів і двері розчинилися. Побачивши Владислава, чоловік запитав:
— Тобі чого?
— Ходімо швидше зі мною, побачиш щось страшне! У моїй кімнаті, під ліжком, труп!
Підхопилися й інші жильці, поспішили за Владиславом. Один із них відсунув ліжко вбік, і всі побачили напівголу дівчину. Вона була нежива.
Хтось кинувся до телефону, викликав “швидку допомогу” та міліцію.
Почув гамір і брат загиблої Василь Ломага. Він вийшов з кімнати в коридор, запитав, що сталося.
— Якусь дівчину знайшли мертвою під ліжком,— пояснили йому.
— Де вона?
— Он там у кімнаті лежить... Чекаємо лікарів та міліцію
Василь кинувся туди. Якесь недобре передчуття стисло серце, адже Алла давно пішла за хлібом й досі не повернулась. Забіг у кімнату й побачив на підлозі свою двадцятидвохрічну сестру...
Незабаром з’явилися лікарі та працівники міліції. Оглянули труп. Злочинець дівчину дуже побив, а потім задушив, зробивши з її плавок петлю. Вони так і висіли в неї на шиї. Крім кофти, ніякого одягу на дівчині не було. Навіть ліфчик був стягнутий з грудей до половини.
— Злочинець хотів дівчину згвалтувати, можливо й згвалтував, але вона чинила опір,— зробив висновок один з працівників міліції. — Невідомого вбивцю будемо шукати.
— Чому невідомого? Її вбив Олег Даниляк, котрий проживає зі мною в одній кімнаті,— сказав Владислав. — Він сам тільки-но мені в усьому зізнався, навіть показав, де лежить труп.
Кинулися шукати Даниляка, але того в готелі не було. Адміністратор повідомила, що за кілька хвилин до приїзду міліції він вийшов з готелю. Куди пішов, не говорив.
На Даниляка було оголошено розшук...
Злочинця розшукували досить довго й, нарешті, знайшли в... тюрмі. Виявляється, що через два тижні після вбивства Алли Ломаги, Даниляк пограбував чоловіка, але був затриманий та засуджений на чотири роки позбавлення волі. Знаючи, що тепер діватися нікуди, Даниляк написав явку з повинною, де розповів, як вчинив вбивство в луцькому готелі “Нива”, котрий на Завокзальному ринку.
“... Коли ми залишились в кімнаті вдвох, то сіли на ліжко й розмовляли про життя. Я запитав, чи має хлопця. Алла заперечливо похитала головою. Потім почали чомусь говорити про стриптиз. Дівчина несподівано зняла з себе кофту та спідницю й почала танцювати лише у майці. Мені такий танець не сподобався і я сказав про це відверто. Алла відповіла брудною лайкою, всяко обзивала мене. Я не витримав і двічі вдарив її кулаком в обличчя. Потім бив руками й ногами, доки не знепритомніла. Під ліжко запхав її ще живою...”.
Небагато тут правди і логіки. Скажімо, чому б молода дівчина роздяглася перед хлопцем, якого зовсім не знала? Може, була п’яна? Брат та інші люди стверджують, що Алла майже зовсім не пила. А чи могла насправді дівчина так різко реагувати на те, що Олегу не сподобалось, як вона танцює? Не сказав він у явці з повинною головного: за що дівчину так жорстоко бив (перелом носа, щелепи, рани на губах та обличчі, синці по всьому тілу), яким методом позбавив її життя.
Крім того, Даниляк, тікаючи з готелю, прихопив із собою золотий ланцюжок, сережки, обручку і навіть тридцять гривень, які належали Аллі.
Отож, найточніша версія, яку одразу висловила слідчо-оперативна група: п’яний Даниляк привів дівчину в кімнату, аби згвалтувати, а вона вчинила йому серйозний опір.
Луцький міський місцевий суд засудив Олега Даниляка на п’ятнадцять років позбавлення волі. Судова палата в кримінальних справах апеляційного суду області вирок залишила без зміни.
Ще два життя забрала горілка. Адже якщо вбивця і вийде колись на волю, молодість його назавжди залишиться за гратами. Ні сім’ї, ні дітей, ні справжніх друзів. Хіба це не могила?..
Віктор ОСТАПУК,
Володимир КАЛИТЕНКО.