Цим зізнанням Григорій Пустовіт (на фото) одразу вибив у нас грунт з-під ніг, випередивши запитання про свої маєтки...
Цим зізнанням Григорій Пустовіт (на фото) одразу вибив у нас грунт з-під ніг, випередивши запитання про свої маєтки. Тому йдемо на хитрість: у вівторок о 22.00 з редакторського прямого номера набираємо телефон голови облдержадміністрації, щоб перевірити, чи він у цей складний для країни час ще на роботі… Через три секунди чуємо: «Я вас слухаю». Тому починаємо з найгарячішої новини останньої години: «Григорію Олександровичу, ви чули, що в Криму вбили першого українського солдата? Чи готові особисто взяти участь у війні з Росією?». – Як офіцер завжди готовий виступити на захист своєї Батьківщини, — відповідає коротко
Валентина БЛІНОВА, Кость ГАРБАРЧУК
«ГОРДЖУСЬ, ЩО 28 РОКІВ НОСИВ ПОГОНИ» – Григорію Олександровичу, знаємо, ви були суворовцем. Тобто, довелося пройти жорстку школу виживання та дисципліни. Чому навчило армійське життя? – У Радянському Союзі було лише вісім суворовських училищ. Слава про них завдяки патріотичним книгам і фільмам була неймовірною, а конкурс туди великий. Відбирали дуже ретельно: і за станом здоров’я, і за анкетними даними, і за знаннями. В училищах панували дисципліна та жорстка вимогливість, застосовували як заохочення, так і стягнення. Але вдячний долі, що пройшов таку школу, яка навчила мислити і самостійно ухвалювати рішення, дала ґрунтовні знання. Трапилося так, що як тільки став суворовцем, помер мій батько. Йому було лише 42 роки. У цей час усвідомив, що маю бути головним мужчиною в нашій сім’ї. Не підвести маму. Це було моральною планкою. Про той період свого життя можу сказати так: горджусь, що 28 років носив погони. – Для багатьох призначення вас керівником виконавчої влади було несподіваним. Бо обговорювалися інші претенденти на цю посаду. Чому так трапилося, адже випадково губернаторами не стають? – Справді, називалися інші кандидатури, як від «Батьківщини», так і від наших партнерів – «Свободи» та «УДАРу». Коли зайшла мова про мене, можливо, переважило те, що ніколи не шукаю ворогів, а намагаюся їх зробити своїми союзниками, знаходжу компромісні варіанти, хочу толерантно вирішити складні ситуації. Знаю, що важко буде неймовірно, але якщо ти по-справжньому любиш країну, то зрозумієш слова з пісні Славка Вакарчука: «Хто сказав, що буде легко?». – Коли обіймали посаду секретаря міськради, зосереджували свою діяльність лише на Луцьку. А якби Григорій Пустовіт сів у рейсову маршрутку і приїхав, приміром, у Мерву Горохівського, Деревок Любешівського чи Черче Камінь-Каширського районів, пройшовся сільськими вулицями, чи впізнали б його люди? Про що б ви говорили з ними у сільському барі за кухлем пива чи чашкою кави? Чи знаєте проблеми територіальних громад? – Алкоголю, навіть пива, не вживаю вже років шість. Щодо впізнаванності, то волиняни мене не знають, бо за межі обласного центру виїжджав нечасто. Зізнаюся, поки що не володію інформацією про проблеми кожного району, але працівники облдержадміністрації дуже швидко можуть надати її. Знаю, що проблеми, напевно, однакові в усіх сільських і міських жителів краю. Це скрутне матеріальне становище, недостатнє фінансування, недоступність багатьох благ. Усе це відоме з власного досвіду. Бо досі живу в гуртожитку і як військовий пенсіонер чекаю своєї черги на отримання квартири. А молодій сім’ї і поготів важко придбати житло. Як на мене, головна причина бідності – корупція, яка гальмує економічний розвиток держави. Жоден інвестор не хоче працювати в умовах, коли чиновники звикли отримувати хабарі. Люди обурюються поганими дорогами, але всі знають про відкати з коштів, що виділялися на ремонт шляхів. Тому головне завдання для тих, хто нині йде у владу, – відсторонитися від спокуси легкого збагачення. Тепер треба зробити так, щоб гроші за призначення на посади ніхто не платив і не брав. Щодо вашої пропозиції, давайте домовимось, що через півроку зробимо таку акцію: губернатор проїдеться без попередження будь-якими районами області. За цей час постараюся зробити так, щоб голову ОДА знали всі волиняни, не тільки зовні, а й за його справами.
«КЕРУВАТИ ОБЛАСТЮ, ЯК ПОПЕРЕДНИКИ, ГРОМАДА НЕ ДОЗВОЛИТЬ» – Волинь багато заборгувала за енергоносії. Уряд Яценюка заявив про жорстку економію і скорочення 42 державних програм. Водночас доходи області треба збільшити на два відсотки, а видатки – скоротити на один. Які резерви для цього має наш край? – За два місяці цього року до обласного кошторису не надійшло запланованих 11,4 мільйона гривень. На це вплинуло кілька факторів. По-перше, січень завжди найскладніший за бюджетними наповненнями. По-друге, на початок цього року припав період революційної боротьби. По-третє, на економіку впливає напруга на кордонах України. Якби не було цих чинників, із показниками надходжень до скарбниці краю впоралися б. Волинь — аграрний регіон, тому багато залежить від того, як селяни проведуть весняні роботи в полі. На нараді з керівниками сільгосппідприємств почув про низку проблем, але вони сподіваються на гарний урожай. Будемо економити й на управлінських витратах. У штаті облдержадміністрації передбачено лише три заступники голови, а кожне управління матиме один автомобіль. Решту продамо через аукціони. Заборонені й закордонні відрядження. – Борис Клімчук їздив до Києва вибивати кошти для області. Ви скористаєтесь такими ж методами? – Безумовно, робитиму все, щоб вирішувати завдання, що стоять переді мною як керівником виконавчої влади. Для цього звертатимусь до урядовців та народних депутатів. З окремими вже зустрічався. Налагоджую контакти і з новими міністрами. – Які перші головні підсумки двох тижнів перебування на посаді? – Насамперед скажу, що вдалося втримати ситуацію під контролем. Незважаючи на складнощі та зовнішні загрози, управлінська структура діє. Її потенціал треба скеровувати в потрібному напрямку. Далі: керувати областю так, як мої попередники, не вийде. Бо впливає потужний чинник – громадськість, яка вимагає рішучих дій та ефективної роботи. І третє: мене вразив жахливий стан матеріально-технічного забезпечення Збройних сил України і високий професіоналізм та патріотизм офіцерів, їхня рішучість та бажання захищати батьківщину. Попередня влада формувала спецпідрозділи для охорони режиму та своєї безпеки, а про оборону країни не дбала.
ДОВІДКА «ВОЛИНІ» Григорій Олександрович ПУСТОВІТнародився 29 березня 1960 року в Дубно на Рівненщині. У 1967-му батька призначили директором музичної школи в Острозі, куди й переїхала родина. У 1975-му вступив до суворовського училища, що в Калініні (нині – Твер) Російської Федерації. У 1981-му закінчив Ленінградське вище загальновійськове командне училище. З 1981-го до 2004-го – служив у Збройних силах. Звільнився у запас підполковником. У 2006-му обрали головою Луцької міської партійної організації ВО «Батьківщина». З 2010-го – депутат Луцької міської ради, секретар міськради. З 2012-го очолює обласну організацію ВО «Батьківщина». У березні 2014-го призначений головою облдержадміністрації. Дружина Алла працює економістом у ДКП «Луцьктепло». Син Олександр живе в Острозі, одружений, має дитину. Донька Юлія навчається в школі №15. Молодший на п’ять років рідний брат Тарас двічі був міським головою Острога, а нещодавно призначений заступником голови Рівненської облдержадміністрації.
«НЕ ЗДІЙСНЕНА ПОКИ ЩО МРІЯ — УКРАЇНА В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ» БЛІЦ-ОПИТУВАННЯ: – Ваш життєвий девіз... – Не забувай про мету. – Чи є моменти, коли опускаються руки і нічого не хочеться робити? – Такого не буває. – Часто змінюєте свої рішення? – Прийняті — рідко. – Чого не терпите в людях? – Нещирості. – Яка мрія досі не здійснилася? – Україна у складі Європейського Союзу. – Що потрібно людині, щоб стати хорошим керівником? – Бажання. – Як сприймаєте критику? – З розумінням. – Улюблена композиція, яку грали на фортепіано? – На випускному виконував 1 частину Концерту Дмитра Кабалєвського Ре мажор. – Чим офіцер відрізняється від політика? – Політик не має права на суто командирський вислів: «Я сказав – і це не обговорюється».
«НА МЕНЕ ВПЛИВАЄ КОЖНА КНИГА» – Григорію Олександровичу, що любите читати? – Твори Віктора Суворова. Мені імпонує його вміння шукати факти. А ще — Ігоря Буніча. Цікавлять історичні дослідження. Політику треба знати — Збігнєва Бжезинського зокрема. Нещодавно перечитав його «Велику шахівницю». В дитинстві дуже вразили книги Івана Єфремова, згодом — Олеся Бердника, потім — Солженіцина. На мене впливає кожна прочитана книга. Я був захоплений «Століттям Якова» Володимира Лиса. Це література європейського рівня.
