Спільний проект обласної ради і газети «Волинь‑нова», започаткований торік, депутати та журналісти продовжують цього року ― вже у новій країні...
Спільний проект обласної ради і газети «Волинь‑нова», започаткований торік, депутати та журналісти продовжують цього року ― вже у новій країні. На цьому наголосив головний редактор видання Олександр Згоранець, відкриваючи засідання інтерактивного прес‑клубу на тему «Владу змінили. А як змінити суспільну свідомість?»
Відповідь на це непросте запитання шукали голова обласної ради Валентин ВІТЕР, його перший заступник Олександр ПИРОЖИК, заступник голови постійної комісії з питань освіти і науки, духовності, культури, релігій, засобів масової інформації Віталій СОБКО, депутати обласної ради Валентина БЛІНОВА, Юрій ЛАЗАРЕНКО та Раїса КУЧМУК, заслужений вчитель України Леся КОВАЛЬЧУК, професор кафедри загальної та соціальної психології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Олексій КОЛІСНИК, кандидат філософських наук, доцент Луцького біотехнічного інституту Міжнародного науково‑технічного університету Віктор ПЕНЬКО, генеральний директор Волинської державної телерадіокомпанії Ольга КУЛІШ, голови обласних організацій Національної спілки письменників Олег ПОТУРАЙ та Національної спілки журналістів ― Михайло САВЧАК, громадський активіст Михайло ШЕЛЕП, юрист газети «Волинь–нова» Василь НАГОРНИЙ
Кость ГАРБАРЧУК
Голова обласної ради Валентин Вітер підсумував результати минулорічних зібрань: ― Прес‑клуб став тим майданчиком, де свої думки висловлюють не лише обранці жителів краю, журналісти, а й представники громадських організацій, експерти та небайдужі волиняни. Результати обговорення гарячих тем лягли в основу сесійних рішень про 70‑річчя Волинської трагедії, соціального захисту жителів чорнобильських територій, екологічних проблем тощо. Тому вважаю цілком доцільним продовжити публічну розмову, разом шукати відповіді на болючі й непрості питання, щоб згодом ухвалювати конструктивні рішення на користь громади. Обговорення розпочалося з традиційного бліц‑опитування, яке запропонувала модератор прес‑клубу ― начальник відділу інформаційного забезпечення діяльності облради Оксана Лукашук.
Чи перезавантажили владу, змінивши прізвища її керівників?
Валентин Вітер: Владу перезавантажили лише частково. Її очолили нові люди. А структура залишилася та сама. Олександр Пирожик: Доки не проведемо люстрацію, не можна говорити про кардинальні зміни. Ольга Куліш: Це тривалий процес. Потрібно ухвалити відповідні закони, а не застосовувати майданні методи. Олег Потурай: Остаточні зміни настануть після виборів президента та нового парламенту. Михайло Савчак: Перезавантажен ня влади, на жаль, затягнулося і проходить за партійним принципом. Це найбільше хвилює волинян. Юрій Лазаренко: Зміни торкаються лише системи влади, але сама вона зберігається. Валентина Блінова: На глибоке перезавантаження можна сподіватися лише після внесення змін до Конституції, коли територіальні громади отримають більше повноважень, а громадські структури ― важелі впливу на виконавчу владу. Василь Нагорний: Влада має три гілки: законодавчу, виконавчу і судову. Зміни розпочалися лише у виконавчій. Михайло Шелеп: Систему поки що не змінили, з’явилися лише інші прізвища чиновників. Треба не чекати виборів та законів, а шукати нові підходи в роботі. Олексій Колісник: Спершу необхідно змінити ідеологію. Тільки ідеологія українського націоналізму зробить нас нацією та господарями на своїй землі. Віктор Пенько: Влада перезавантажується, тільки поки не зрозуміло за яким алгоритмом. Раїса Кучмук: Як відомо, носій влади ― народ. Тому, допоки не змінимо суспільну свідомість, ніяких змін очікувати не можна.
На минулих президентських виборах за Віктора Януковича, якого судили за кримінальні злочини, голосували не лише жителі східних областей. Чи свідчить це про моральну кризу в нашому суспільстві і які її причини?
Валентин Вітер: Такий вибір українці зробили через довірливість до політичної реклами в ЗМІ, а не через моральну кризу суспільної свідомості. Олексій Колісник: Великої шкоди завдає вбивча ідеологія «моя хата скраю». Суспільству не вистачає пасіонарних громадян, які здатні за ідею віддати власне життя. На щастя, Небесна сотня показала, що маємо таких патріотів. Валентина Блінова: Моральну кризу спричинила фальш у духовній сфері, коли чиновники, які не були за своєю суттю українцями, одягали вишиванки, співали про любов до України та її народу і водночас займалися корупцією. Подвійні моральні стандарти руйнували суспільну свідомість. Люди бачили, як чиновники наживаються в нечесний спосіб, тому вважали, що можна свій голос на виборах продати за 100 чи 200 гривень. Михайло Шелеп: Наші громадяни не вірили у свої сили. Події на Майдані зламали цей стереотип і показали, що тільки люди можуть щось змінити в державі. Тому головне завдання нової влади, якщо вона хоче втримати державне кермо, ― створити такі механізми, щоб виборці могли впливати на прийняття рішень. Віктор Пенько: У наших людей досі зберігається радянська свідомість. Маємо інфантильне суспільство, яке потребує героїв і жертв. Усі знали про розкіш «Межигір’я» та масштабні крадіжки бюджетних коштів, а частина громадян навіть були співучасниками цих злочинів. Думаю, що проблема нашої спільноти ― у відсутності моралі. Тому потрібне чесне самоусвідомлення провини чи навіть публічне каяття. Раїса Кучмук: Важливий чинник цієї проблеми ― втрата культу родини і сім’ї, розрив зв’язків між поколіннями. Пригадаймо радянське виховання, яке базувалося на рядках популярної пісні: «Мой адрес ― не дом и не улица, мой адрес ― Советский Союз». У роки незалежності ті, хто вболівав за родину, виїхали на заробітки в Італію, Португалію, Німеччину і поки що не збираються повертатися. Віталій Собко: Дуже важливо не піддаватися панічним настроям та відчаю. Хотів би порівняти наше суспільство з християнином, який усвідомлює свої недоліки і готується до сповіді. Тому якщо будемо духовно сильними, то ніякі випробування нам не страшні. Леся Ковальчук: Щодня доводиться спілкуватися з багатьма людьми, які тривожаться, що можемо втратити країну. Звичайні трудівники переймаються критичною ситуацією, бо Путін біля воріт. Слід уважніше прислухатися один до одного, а не шукати ворогів. У нас дуже розрісся патріотичний нарцисизм. Окремі люди самовпевнено заявляють, що знають, як повернути Крим, як має керувати прем’єр–міністр, що слід показувати на Першому національному телеканалі. Тому потрібно піднятися над своїми амбіціями, бо все українське має бути на дві голови вище від пропозицій наших опонентів.
Чи морально встановлювати справедливість шляхом агресії?
Юрій Лазаренко: Протистояння розпочалося з того, що українці заявили про своє прагнення бути в ЄС, де основні цінності ― закон і справедливість. Тому тепер будь–які процеси в нашій країні повинні відбуватися в рамках законів. Василь Нагорний: Доки не змінимо судову владу та законодавство, люди будуть шукати інші шляхи, в тому числі агресивні, щоб встановити справедливість. Михайло Шелеп: На мою думку, агресія ― надумана проблема. До неї вдаються тільки тоді, коли нова влада не чує думку громади. Чиновники мають знати, що нове покоління не буде мовчати і терпіти несправедливість. Валентина Блінова: Потужна хвиля агресії ― наслідок посттравматичного синдрому після трагічних подій на Майдані. Вона розійшлася районами області, коли сільських голів ставили на коліна. Суспільну свідомість не можна змінити приниженням людської гідності. Мене як депутата неприємно вразили бійці «Правого сектору», які на сесійному засіданні перед формуванням нової більшості погрозами наполягали ухвалити «правильні рішення». Олег Потурай: До справедливості через агресію ― це абсурдний шлях. Складається враження, що її хтось дуже вміло нагнітає. Випадок із колишнім головою облдержадміністрації Олександром Башкаленком, якого привселюдно прикували наручниками, підсилив шалену антиукраїнську пропаганду. Епізод показали провідні канали й обговорювали на засіданні Ради Безпеки ООН. Олексій Колісник: Напруга в суспільстві викликає агресію. В конструктивне русло її мають направити лідери. Ольга Куліш: Агресія повинна залишитися в минулому. Прищеплювати демократичні цінності ― завдання духовної еліти нації та засобів масової інформації. Вважаю, певною мірою саме журналісти відповідальні за те, що люди опинилися у посттравматичному синдромі. Віталій Собко: Агресія ― це порушення Божої заповіді «Не вбий», коли людина бажає зла іншій. Однак якщо боремося з несправедливістю та злом, то це так званий праведний гнів. Олександр Пирожик: До Майдану чимало громадян боялися вголос говорити правду. Лише найсміливіші вийшли протестувати. Але за чотири місяці суспільна свідомість дуже змінилася. Переконаний: невдовзі ситуація стабілізується. Тому зараз не потрібно бігати в масках, камуфляжах і шукати ворогів. Натомість усі зусилля маємо спрямувати проти зовнішнього агресора.
Що варто зробити в гуманітарній сфері, щоб подолати моральну кризу?
Михайло Савчак: На інформаційному полі треба міняти правила і здійснити перезавантаження. Нещодавно делегація українських журналістів перебувала у Страсбурзі, де відбулися консультації з європейськими експертами. Вони сподіваються, що найближчим часом приймемо закони про роздержавлення державних та комунальних ЗМІ, створення Громадського телебачення. Валентина Блінова: Замість страху, агресії, приниження людської гідності має панувати плюралізм думок. Для цього депутати, експерти, активісти мають впливати на суспільну свідомість, спрямувати свої зусилля на взаєморозуміння і співпрацю різних представників громади.
ЗАПИТАННЯ ВІД ЧИТАЧІВ ― Чи можна на Майдані призначати людей на відповідальні посади? Михайло Шелеп: Майдан ― це ефективний інструмент, завдяки якому люди проявляють громадянську позицію. У кадровій політиці потрібно шукати інші форми, приміром громадські слухання, тобто всі, хто хоче працювати у владі, мають пройти конкурсний відбір. Валентина Блінова: Найкращий мандат довіри керівники влади та її структур можуть отримати лише на виборах, під час яких усі жителі краю матимуть однакове право наділяти повноваженнями чиновників.
― Чи потрібні сьогодні загони Самооборони на наших вулицях?
Олександр Пирожик: Так, але тільки за умови, що матимуть єдине керівництво. Це дуже важливо тепер, коли необхідно відстоювати територіальну цілісність України і мати єдиний центр прийняття рішень. Якщо такі підрозділи створюються на місцях, то вони повинні бути легітимними. Раїса Кучмук: Три роки тому служба зайнятості ініціювала створення в області шкіл безпеки і порядку. Нині їх можна назвати загонами безпеки і порядку. А він потрібний не лише під час революції. Тому варто повернутися до цієї справи, з безробітних підібрати людей і знайти фінансовий механізм для створення таких загонів.
― Не належу до жодної політичної сили, але брав активну участь у подіях на Майдані в Києві та Луцьку. Яким чином тепер можу впливати на владу? Валентина Блінова: Зараз переживаємо переломний етап і потрібно об’єднувати зусилля громадських організацій та активних людей, щоб швидше настали позитивні зміни у суспільстві. Висловити свої думки та пропозиції наші виборці можуть, звернувшись у громадські приймальні депутатів, на засіданнях постійних комісій обласної ради.
На фото: Дискусію розпочали (зліва направо) Валентин Вітер, Олександр Згоранець і Олександр Пирожик.
