ТУРІЙСЬК ВІДЗНАЧИЛА РАДА ЄВРОПИ

На розбудову сільських територій тут працюють як гривні, так і долари та євро. Їх громади отримують завдяки участі в конкурсі всеукраїнських та міжнародних проектів...

Валентина БЛІНОВА

В Обенижах, що входить до Соловичівської сільської ради, освітній заклад став осередком добрих справ, які об’єднують тутешніх жителів. Ще кілька років тому вони з болем спостерігали, як батьки відправляли своїх школяриків на навчання в райцентр або в сусідні села, бо занедбане приміщення руйнувалося, а вчителі нарікали на погані умови в класах.
Напевне, школа, збудована ще в 1938–му, так і доживала б свого віку, якби більш як три роки тому вчительський колектив не очолив Анатолій Михайлович Антосюк. До професії педагога він повернувся із значним життєвим багажем — після армійської служби, участі в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
— За фахом я український філолог, — розповідає керівник. — Закінчив Луцький педагогічний інститут імені Лесі Українки, чотири роки директорував у Бродівській школі, що на Ратнівщині. Потім у цьому районі очолював сільськогосподарське підприємство, відтак мусив здобути ще один диплом у Горохівському радгоспі–технікумі. Коли розпочалася неоголошена афганська війна, мене забрали до війська. Служив у Казахстані, поблизу китайського кордону. Наша частина мала особливе призначення, значилася в реєстрі підприємств середнього машинобудування. Ми співпрацювали з Інститутом академіка Курчатова, де проводилися атомні дослідження. Той досвід згодився, коли вибухнув Чорнобиль. Більш як п’ять перших страшних місяців ліквідовував наслідки аварії на ЧАЕС безпосередньо в зоні ураження.
Коли настав час зняти офіцерський мундир, Анатолій Антосюк повернувся до рідного села вчителювати. Неспокійна вдача спонукала взятися і за громадські справи: виборці обрали його депутатом Турійської районної ради. Головною справою для нього тепер стало відродження рідної школи. За останні три роки директору вдалося віднайти кошти, щоб обладнати внутрішні туалети, придбати новий котел, обновити у класах меблі, замінити вхідні двері. Та найбільше боліло колишньому військовому те, що в холодну погоду замість фізкультурних занять діти змушені сидіти за партами. Відтак захворів ідеєю збудувати спортивний зал. Тільки от де віднайти для цього гроші?
— Написав проект і подав його на конкурс, який проводив благодійний фонд «Європейський вектор», — розповідає Анатолій Михайлович. — І виграв його. Загалом на умовах співфінансування коштом фонду та районного бюджету на будівництво приміщення залучили 13 тисяч гривень.
На перший погляд, сума досить скромна. Але її вистачило, бо зал невеликий, а сільські майстри Віталій Горбань, Андрій Суднік, Анатолій Зубчук і Ігор Ковальчук зголосилися працювати безкоштовно. Нині в це важко повірити. Та громаду в Обенижах згуртували якраз шкільні справи. Відкриття нового спортзалу в навчальному закладі, де його ніколи не було, стало неабиякою подією не тільки для вчителів і дітей, а й для батьків та всіх жителів села.
— Тепер молодь має гарну перспективу, — каже соловичівський сільський голова Ярослав Кашуба. — Вільною боротьбою тут займатимуться хлопчики і дівчатка з кількох навколишніх сіл. Упевнений: через п’ять — шість років хтось із них буде чемпіоном престижних змагань.
Щоб таке передбачення швидше справдилося, Ярослав Іванович пообіцяв подарунок на новосілля — спеціальне покриття для гімнастичного залу. А готуватиме майбутніх переможців кандидат у майстри спорту Аліна Новосад. Тим часом директор навчального закладу Анатолій Антосюк має ще чимало планів, які розраховує здійснити завдяки проектній діяльності.
— Треба замінити старі вікна, обшалювати стіни, перекрити частину даху, — перераховує він проблеми. — Бо тепер школі вже не загрожує закриття. За останні роки у нас стало на десятеро учнів більше, а невдовзі їх буде понад 80.
Спортивний зал — це другий проект, завдяки якому місцева громада розбудовує свою соціальну сферу. Взяли участь у конкурсі, який проводив Український фонд соціальних інвестицій, і відремонтували в Обенижах дитсадок.
— Загальний обсяг коштів — 350 тисяч гривень, а 10 відсотків від нього — внесок жителів села, — розповіла завідувачка «Барвінку» Ольга Пікарук. — Тепер маємо затишні спальні та ігрові кімнати, зручні меблі. Набрали дві групи діток. Сподіваюся, що відтепер спортивні заняття з нашими вихованцями теж будемо проводити у новому гімнастичному залі школи.
Ініціативні жителі хочуть облаштувати ще й фельдшерсько–акушерський пункт. У такий спосіб залучають ґранти — як українські, так і європейські — громади більш як 60 із 74 населених пунктів Турійського району. Крім Соловичівської, найбільш активні вони у Маковичівській, Соминській, Ружинській та інших сільських радах.
В ефективності проектної діяльності голова районної ради Ольга Черен переконалася на власному досвіді і тепер невтомно підтримує небайдужих людей, які навіть за безгрошів’я змінюють життя на краще.
— Запрошуємо їх на семінари та тренінги, — розповідає керівник. — Важливо, щоб вони самі пересвідчилися, як, втілюючи мікропроекти, можна поліпшити добробут територіальних громад: реконструювати та облаштувати соціальні заклади, впровадити енергоощадні технології, почистити парки, організувати дозвілля дітей із малозабезпечених сімей, впорядкувати спортивні споруди і навіть прокласти дорогу. Звісно, ґрантових коштів, аби втілити плани, не завжди вистачає, тому долучаємо бюджетні ресурси.
Ольга Миколаївна знайшла найбільш ефективний спосіб згуртувати представників різних політичних сил у районній раді — спільні громадські справи. Одна з перших — ігровий майданчик у Турійську, який депутати обладнали разом. Гроші для реконструкції музичної школи та дитячого відділення в лікарні збирали на благодійних аукціонах. Реконструкцію стадіону в райцентрі починали за кошти Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування. Стартували зі 185 тисяч гривень, а насправді впорядкувати спортивну споруду коштувало вдвічі більше, бо підтримали депутати, підприємці, добродійники. Майданчик зі штучним покриттям теж спорудили на засадах співфінансування. Проектні кошти допомогли обладнати лікарську амбулаторію в Лукові. Очікуючи надходження від ґрантової діяльності, тут планують розширити стаціонарне відділення територіального центру для самотніх людей похилого віку. А наступного року його хочуть реконструювати.
— У нашому районі немає великого бізнесу, — каже голова райради. — Тому ціную допомогу всіх, хто відгукується на почини громад. Щоб не втратити довіру людей, звітуємо за кожну витрачену копійку.
Наприкінці минулого року Турійська районна рада стала переможцем конкурсу, який проводив Центр експертизи реформ місцевого самоврядування Ради Європи в номінації «Місцеві ресурси: пошук та мобілізація на користь громади». Напевне, це найкраще підтверджує, що турійчани впритул наблизилися до європейських стандартів, за якими так хочеться жити всім нам.

НА ФОТО Відзнака Ради Європи – оцінка роботи Ольги Черен і громади району.