Це так чудово, коли знаєш, що десь є споріднена з тобою душа — твоя частинка. Це так радісно відчувати, що ти комусь потрібний...
Це так чудово, коли знаєш, що десь є споріднена з тобою душа — твоя частинка. Це так радісно відчувати, що ти комусь потрібний... Я ніколи не забуду те літо, яке подарувало мені зовсім нові, незнані раніше почуття. Не забуду ті безсонні ночі, коли ми милувалися сяйвом зірок і знайшли для себе свою бурхливу річечку в Карпатах — сиділи на камені серед води і цілувалися. Тоді ти вперше сказав: “Я кохаю тебе”. Хоч ми розуміли одне одного з півслова, з погляду, і навіть однієї думки достатньо було, щоб освідчитись. А потім почався літній дощ, який омив нас приємною прохолодою. Ми бігли, сміялися і були по-справжньому щасливі. Бо ми кохали... Після таких миттєвостей дуже тяжко, коли тебе нема поряд. Будні, навчання розлучають нас. Зате ми вміємо цінувати наші зустрічі, які щоразу перетворюються на справжнє свято — з квітами, романтичною вечерею при свічках, поцілунками. І я рахую дні до наступної нашої зустрічі. Бо скоро знову настане літо. Будуть знову Карпати і наша річечка. Буде дощ, як тоді, коли ти освідчився мені, буде аромат стиглих ягід і квітучих трав. Ніжний вітерець зірве з наших вуст слова про любов. І ці слова прозвучать по-особливому — ніби вперше. Надія.м. Луцьк.
