Божевільне кохання Френсіса Скотта Фіцджеральда

«Я закоханий у буревій... »

Ще у шкільні роки Скотт почав писати п’єси для учнівського театру та друкував свої оповідання в місцевих журналах. Однак в університеті, на який він покладав великі сподівання, юнак став справжнім невдахою: і з футбольної команди його виключили, і до театрального гуртка не взяли та й особливими успіхами в навчанні також не міг похвалитися. Тому після третього курсу Фіцджеральд зважився на відчайдушний крок – напередодні випускних іспитів кинув Принстон і записався добровольцем до діючої армії – на той момент США долучилися до участі в Першій світовій війні. Втім, 67-й піхотний полк, у якому служив Френсіс, не був задіяний у серйозних боях. Незабаром він потрапив із полком до Алабами (штат, розташований у південно-східному регіоні США). Там у квітні 1918 року зустрів свою майбутню дружину – місцеву «знаменитість» Зельду Сейр, котра мала велике коло шанувальників.

18-річна Зельда щойно закінчила коледж зі званням найгарнішої випускниці... Вона виділялася свавільним характером, легковажністю і нерозважливістю, носила коротке волосся, пробувала палити, шокувала громадськість відвертими купальниками, тікала з дому на нічні побачення тощо. Нестримна дівчина намагалася завжди бути в центрі уваги і не мала відбою від прихильників, ряди яких поповнили і новоприбулі солдати. Однак єдиним, хто справді привернув до себе її серце, став молодший лейтенант Фіцджеральд – і їхні почуття були взаємними. Як писав він у своєму щоденнику: «Я закоханий у буревій… Я кохаю її, я кохаю її, я її кохаю!»

Незабаром надійшла звістка про закінчення війни, армійські частини залишили місто. Демобілізувавшись, Фіцджеральд перебрався до Нью-Йорка, де влаштувався у рекламне агентство. Попри розлуку, Зельда не забувала про коханого. Але чоловіком і дружиною вони стали лише тоді, коли Скотт добився фінансового успіху – таку умову поставила Зельда. Сталося це після того, як вийшов його роман «По цей бік раю», де Фіцджеральд не забув надати головній героїні риси коханої, а також додав до тексту цілі уривки з її листів. Через тиждень після виходу книги, 3 квітня 1920 року, Френсіс Скотт Фіцджеральд і Зельда Сейр одружилися.

Король і королева джазу

Медовий місяць молодята провели у шикарному нью-йоркському готелі «Балтимор», де ні в чому собі не відмовляли. А пізніше вони придбали маєток у середземноморському стилі на Мангеттені (штат Нью-Йорк, США). Можна з упевненістю сказати, що Фіцджеральди стали зірками тієї епохи. Вони задавали стиль у літературі, у моді, у світському житті. За їхніми пригодами невідступно слідкували репортери, а яскраве подружжя вміло епатувати публіку.

Незабаром Зельда завагітніла, але це жодним чином не завадило її світському життю. Свій стан вона переносила досить легко і навіть до пологового будинку потрапила напідпитку. 26 жовтня 1921 року з’явилася на світ єдина дитина подружжя, її назвали на честь батька – Франческа Скотт Фіцджеральд. Про свою доньку, яку батьки лагідно кликали Скотті, Зельда говорила: «Я не хочу, щоб вона виросла серйозною, і не хочу, щоб вона стала великою. Хай буде багата і щаслива, ось і все!»

Однак фінансова стабільність виявилася досить примарною: у нестримних розвагах гроші швидко закінчувалися, читачі й видавці вимагали нових творів зіркового Фіцджеральда, але світські забави не залишали йому часу для письма. Він сам говорив: «Оповідання можна написати після пляшки, але роман потребує ясності думки». Щоб скоротити витрати і збагатитися новими враженнями для подальшої творчості, 1924 року родина перебралася до Європи.

Новий етап у житті Зельди і Скотта розпочався відпочинком на Рив’єрі (узбережжя Лігурії), потім вони відвідали Італію, а згодом оселилися в Парижі, де того часу проживала ледь не вся американська інтелектуальна еліта на чолі з Гертрудою Стайн. Орендовані вілли, розваги і нове товариство аж ніяк не сприяли ні економії, ні творчому усамітненню. Сам Френсіс описував ці роки як період «тисячі вечірок і жодної роботи».

Їм обом потрібна була драма

Серед біографів побутує думка, що невдовзі після народження Скотті, Зельда знову завагітніла, але зробила аборт. Пізніше пара мріяла про сина, але всі їхні спроби були невдалими...

Зельда сама була творчою особистістю. Як і чоловік, місіс Фіцджеральд прагнула реалізувати себе в літературі: писала оповідання, рецензії та нариси, що публікували в періодиці – часто з додаванням імені Скотта або взагалі авторство приписувалося йому. У Франції вона професійно займалася живописом, особливою її пристрастю був балет. Але, врешті-решт, творча нереалізованість, охолодження в стосунках із чоловіком призвели до того, що їхній шлюб перетворився на взаємне руйнування. Зловживання алкоголем і фізичне виснаження негативно позначилися на психічному стані Зельди. Уперше дружину Фіцджеральда шпиталізували навесні 1930 року в стані алкогольного сп’яніння з ознаками дезорієнтації та сильного збудження. Серед симптомів лікарі зазначали манію переслідування, перепад настроїв, аутизм, галюцинації, нав’язливі ідеї, під дією яких вона ставала зовсім іншою людиною. Біографи Фіцджеральдів висувають припущення, що Зельда мала просто затяжну депресію на тлі виснажливих тренувань і зловживання алкоголем. Однак застосовані до неї електрошокова терапія та ін’єкції інсуліну, що були на ті часи традиційними методами, могли стати поштовхом до виникнення психічних розладів. Загалом Зельда перебувала на обліку в психіатричних закладах упродовж 17 років.

 «Зельда – єдиний бог, який у мене лишився»

Такі рядки присвятив власній дружині Френсіс ще 1920 року. І, справді, всі події його свідомого існування так чи інакше були пов’язані з нею. Думки біографів стосовно ролі Зельди в житті письменника не є однозначними: хтось вважав її музою, натхненницею, яка так і не змогла реалізуватися в тіні відомого чоловіка, інші звинувачували у всіх творчих невдачах Скотта, називаючи його навіть «злим генієм». Втім, незважаючи на складні та відверто дивні стосунки, сповнені скандалів та епатажу, Фіцджеральди завжди залишалися нерозривно прив’язаними одне до одного.

Коли дружина опинилася у психіатричній лікарні, Френсіс не шкодував грошей на консультації з першими світилами медицини. Він влаштовував її до найкращих клінік Америки і Європи, а сам незмінно селився в готелі поруч. Постійно навідував дружину, листувався з нею, називаючи її «найпрекраснішою, найчарівнішою і найгарнішою людиною, яку будь-коли знав». Сучасний дослідник Микола Ларінський стверджує, що розлад їхній був спільним. Адже, за його словами, «Фіцджеральд переживав усі стадії хвороби дружини, поліпшення і погіршення стану, візити до лікарів і психотерапію». Чи не тому швейцарський психіатр Адольф Мейєр серйозно наполягав на шпиталізації і самого Скотта…

На початку 1930-х років у житті письменника справді настала «чорна смуга». До особистих трагедій додалися фінансові негаразди: лікування Зельди і навчання у приватних пансіонах доньки вимагали чималих грошей. Фіцджеральди ніколи не вміли заощаджувати – шалені гонорари попередніх років незмінно розтринькували на швидкоплинні розваги, натомість на майбутнє не лишалося нічого. 1934 року Скотт опублікував новий роман «Ніч лагідна», який розпочав ще 1925-го. Цей твір про подорож молодого звукооператора з матір’ю по Європі переріс в оповідь про лікаря-психіатра Діка Драйвера, одруженого на своїй психічно хворій пацієнтці. Ніколь Драйвер, як неважко здогадатися, була повністю списана з образу Зельди. Зрештою, головний герой роману розлучається з нею, закохавшись у молоду актрису. Скажімо, Френсіс теж шукав розраду в інших жінках, але жодна з них не змогла затьмарити власну дружину. Так у своєму щоденнику письменник занотував: «Я розгубив надію на об’їзних дорогах, що ведуть до клініки Зельди, наше кохання було єдиним у столітті. Коли в наших стосунках відбувся розлом, життя втратило для мене будь-який сенс».

Шлюб Френсіса Скотта Фіцджеральда та Зельди Сейр тривав 20 років. Вони одружилися 3 квітня 1920 року, а офіційно їхній союз завершився через смерть письменника 21 грудня 1940 року. Незважаючи на розриви, кризи та лікування Зельди в психіатричних клініках, офіційно вони так і не розлучилися.

Джерело: neuronews.com.ua.

Марина ЛУГОВА.