Ця жінка таїть у собі щось особливе, натхненне і справді мистецьке. Тамара Грановська, скільки себе пам’ятає, любила співати...
Ця жінка таїть у собі щось особливе, натхненне і справді мистецьке. Тамара Грановська, скільки себе пам’ятає, любила співати. Гарний голос передався їй від матінки Франі Францівни, яка разом із татом учителювала на Грубешівщині. Згодом родина мусила переїхати в Бердичів, де і народилися п’ятеро дітей Грановських–Замлинських. Згодом тата мобілізували на фронт. Похоронка прилетіла вже у перші дні війни. Ось тоді й почалося безрадісне сирітське життя...
Галина КАЖАН, заслужена артистка України
Мама рятувала дітей як могла. Болючим спомином для Тамари залишилися походеньки у сусідські вишневі садки, де збирала торішні вишневі кісточки, розбивала їх молоточком, діставала ядра. Голод спричинив пошуки порятунку, який родина знайшла на Волині. У Печихвостах добрі люди дали притулок вдові з дітками. Мама покинула вчителювання, взялася шити і за харч обновлювала селянам одяг. Жити стало нібито легше. На початку 50-х на Волині знайшли вугілля і мама хутенько влаштувалася у Нововолинську на шахту газоміром. Робота не для жінки, але Франя була ніби стожильною: ніколи не плакала, не нарікала, свої біди виливала у піснях. «Дослужилася» до сякої-такої квартири, хай у бараці, але власної. У таких довго жили нововолинці, які збудували місто. У багатонаціональному шахтарському містечку польська родина Замлинських виховувалася на українській культурі. Тамара навчалася в школі з дітьми із навколишніх сіл, вбирала в себе пісенно-поетичний волинський колорит. Її першою великою перемогою став вступ до Луцького музичного училища. По закінченню навчання викладала музику і співи в школах. На цій старій світлині вона — 19-річна вчителька Іваничівської школи разом зі своїми ученицями. До речі, автор цих рядків — випускниця цього ж закладу, в якому працювала Тамара Олександрівна. Цікаво, що натхненником та ініціатором здобуття вищої освіти членами родини Замлинських був старший брат Володимир. Старожилам обласного центру, напевно, знайоме його прізвище. Володимир Замлинський — доктор історичних наук, завідувач партархіву Волинського обкому КПУ, автор документальних повістей, серед яких і «Волинський полк іде в революцію». Згодом Тамара Грановська–Замлинська вступила на диригентсько-хорове відділення Київського інституту культури. Неодмінною умовою навчання у виші на той час була наявність гарантованої роботи після закінчення. З проханням посприяти з працевлаштуванням вона звернулася до директора Луцького культосвітнього училища Віктора Чебліна. У Віктора Михайловича на талановитих людей було особливе чуття. Він із радістю взяв у колектив Тамару. А вона, не покладаючи рук, творила сама та натхненно передавала свою любов до професії студентам. Після проголошення незалежності України національні меншини нашого краю отримали можливість об’єднуватися в спільноти, розвивати культуру, молитися в своїх храмах. У той час Тамара Замлинська спершу створила духовний хор при костелі Петра і Павла. Згодом згуртувала біля себе шляхетних панянок польського походження і вже при Товаристві польської культури імені Тадеуша Костюшка заснувала вокальний колектив «Волинські пані». Ансамбль часто запрошують на урочистості, особливо для виступів перед ветеранами, літніми та одинокими людьми. У репертуарі колективу — повстанські й патріотичні пісні, ліричні та духовні твори. Нещодавно лучани слухали пісні у виконанні «Волинських пань» під час Днів польської культури, що проходили з 12-го по 18 травня. В особистому житті Тамара теж щаслива. Бог послав їй гарну пару — чоловіка, з яким іде по життю ось уже 50 років. Виростили і вивели у люди сина та дочку. Хоча чоловік Дмитро — повна протилежність Тамари, але, мабуть, тому і любить за неспокійну поетично–пісенну вдачу. Жінка трепетно оберігає своє родинне щастя, не хоче говорити про секрет міцності сім’ї, привертати до себе надмірної уваги. Її пісенний талант — найбільший дарунок долі. А ювілейні дати особистого життя — невдячна арифметика, коли душа віку не має і все співає на радість людям, на добро і славу рідного краю.
На фото: Вчителька співів Тамара Грановська (в першому ряду посередині) серед учениць Іваничівської середньої школи.
