Наша знайома все життя живе в Горлівці. Бабусі 80, нещодавно залишилася без чоловіка...
Наша знайома все життя живе в Горлівці. Бабусі 80, нещодавно залишилася без чоловіка.
Коли розпочалися події на Сході, вона спочатку вирішила: народилася тут, тут і помиратиму. Та військові обставини склалися так, що і жити одинокій бабусі нестерпно. Діти в Росії, забрати не знають як, просять нас — допоможіть старенькій, вона й сама вже прагне спокою та миру. Ну не залишимо ж у біді людину, незнайомцям допомагаємо, а тут своя. Поговорили з бабусею — таки хоче втікати від війни. Поки шукали механізми вивезення старенької з гарячої точки, люди пропонували всіляку допомогу, місце для поселення. Зв’язалися з волонтерами, дізналися, що ще тиждень тому це було просто — приїжджали та забирали. Зараз дедалі важче знайти транспорт та помічників, навіть за гроші. «Знайдемо транспорт та кошти, спробуємо допомогти, — обнадіяв волонтер. — Давайте контактні дані та кажіть, куди бабусю переправляти. Поки з Горлівки простіше виїхати, ніж з інших місць». Зателефонували бабусі, вона в сльози — чужі люди заберуть, я ж немічна, хвора жінка, не зможу постояти за себе в разі потреби, а як не платитимуть на чужині пенсію?.. Страх охопив 80–літню жінку, і, мабуть, це природно, думаємо. Аргументи теж зрозумілі, аж поки з вуст бабці не вирвалося: «Як я поїду? Там одні бандери…» Бабуся попросила ще трохи часу на роздуми, але вже вранці відмовилася від нашої допомоги. Як не дивно, інстинкт самозбереження не спрацював — переміг страх перед ефемерними «бандерами», повідомила Мирослава Козюпа.
