ВІКНО В ПРИРОДУ: соколи у центрі міста

Протяжне «Кі-і-і-іях» за вікном редакційного кабінету привернуло мою увагу... На карнизі навпроти вікна билися двоє хижих птахів, розміром з голуба. Фотоапарат, на щастя, був під рукою. Вже пізніше на знімках вдалося роздивитися, що один із хижаків тримав у дзьобі гризуна. Другий, вочевидь, хотів відібрати здобич. Незабаром один зник, а переможець якийсь час ще сидів на карнизі, притримуючи лапою мишу. За всіма ознаками — це підсоколик малий. Коли птах полетів, згадалося, що подібні звуки за вікном чув не раз. Чули їх й інші колеги, чиї вікна виходять у двір споруди. Вочевидь, ці підсоколики мешкають десь неподалік, хоча наша редакція знаходиться в центрі міста.
Харчується цей найменший вид соколів переважно дрібними птахами, проте не цурається й гризунів, ящірок, комах. Мисливська ділянка підсоколика зазвичай має радіус до 1 кілометра. Щодня пара впольовує пташенятам від кількох горобців чи ластівок (на початку вигодовування) до кільканадцяти (коли вони підростають). У давнину підсоколиків цінували за те, що вони добре ловили жайворонків. Користі від такого полювання жодної, проте знать могла тішитися видовищем, бо все відбувалося просто на очах публіки. Дами любили позувати з підсоколиком для портретів, бо невеликого птаха (вага 170—230 грамів) було легше тримати, аніж балабана чи кречета. За підсоколиками спостерігав Сергій Наумук.