МАЙДАН СВОЮ МІСІЮ ВИКОНАВ. ПОРА БРАТИСЯ ЗА РОБОТУ НА МІСЦЯХ

Уперше на столичний майдан Незалежності поїхав 1 грудня — відразу після того, як там жорстоко побили студентів, котрі вимагали підписати Угоду про асоціацію з ЄС. Загалом під час революційних подій 16 разів побував у Києві, де залишався на один або декілька днів. Найдовше стояв із протестувальниками впродовж трьох тижнів

Євген НЕДИЩУК, депутат Волинської обласної ради

У пекельному лютому опинився в епіцентрі подій. Відтоді не мав можливості знову відвідати Майдан, бо накопичилося чимало невідкладної роботи вдома. Тому нетерпеливилося знову потрапити до Києва і на власні очі побачити, що там діється через три місяці після єврореволюції.
… Пройшовся майданом Незалежності — і гіркота підступила до горла, бо відчув легке розчарування. Не можна його перетворювати на місце безхатченків та ледарів. Бо тепер тут уже не ті люди, що стояли пліч–о-пліч на барикадах і боронили Україну. Справжні патріоти роз’їхалися по своїх селах, містечках та містах, де взялися за конкретні справи. Впевнений, треба згортати Майдан, спорудити тут Меморіальний комплекс, де розмістити фрагменти барикад, щитів, бруківки та інших символів боротьби протестувальників. Вулицю Інститутську назвати Алеєю Небесної сотні, на якій відвести спеціальне місце для покладання квітів і встановити обеліск загиблим Героям.
Як активний учасник протестних акцій можу ствердити: «Майдан змінив Україну та її громадян». Це насамперед відчув, як то кажуть, на своїй шкурі. Коли вперше їхав туди, в серці мав тільки бажання і надію. Згодом народилася впевненість у своїх силах. Як і кожен, з ким довелося поруч стояти за свободу і незалежність, справжні європейські цінності, переконався в нескореності українського духу. Ми зрозуміли, що разом нездоланні і можемо впливати на події в житті держави.
Як на мене, Майдан свою місію виконав. Пора всім, хто там залишається ще й досі, їхати додому, щоб уже на місцях — не лише словом, а й ділом — втілювати плани, за які боролися. «Попросити» хабарників із органів державної влади. Міняти чиновників, котрі десятками років сидять тут у кріслах, оточили себе корупційними схемами, почуваються комфортно і, звичайно, хочуть зберегти старі порядки.
Годі кричати, що все не так. Настав час діяти, щоб розпочалася нова сторінка в історії нашої держави. Треба залучати до владних структур нових, молодих людей, які не заплямували себе негідними вчинками і мають бажання працювати для людей.
Ми всі хочемо жити по–новому — в демократичній, незалежній та заможній Україні. Маємо об’єднати зусилля, щоб допомогти президентові витягнути державу з економічної кризи та війни — не ради його підтримки, а щонайперше задля своїх родин, щасливого майбутнього прийдешніх поколінь, щоб Україна стала найпрекраснішим куточком у світі. Знаю: це нам під силу.
Як на мене, рішення Петра Порошенка мирно врегулювати ситуацію в Донецькій та Луганській областях було правильне. Якщо гинуть люди, треба використати кожен шанс, щоб із якнайменшими втратами вийти з протистояння. Напруга з’явилася саме в тих регіонах, де «хлібом і сіллю» зустрічали сепаратистів та найманців Росії. Чому її немає у Дніпропетровську, Одесі, інших містах півдня і сходу? Бо там місцеві жителі відразу дали відсіч терористам, чітко заявили про бажання жити в єдиній неподільній Україні.
Луганчани та донеччани, яких підігрівали тамтешні керівники та бізнесмени, волали: «Путин помоги!», сприяли сепаратистським настроям і розгулу криміналітету. Видається дивним, що звідти біженці тікають у центральні та західні області. Парадокс: ті, хто з ненавистю відгукувався про українську державу, тепер просять у неї захисту і користуються її пільгами і благами.
Вважаю, що найближчим часом слід оновити парламент, що нині нагадує Лебедя, Рака і Щуку з відомої байки. Зараз з’явилася унікальна можливість, щоб до найвищого законодавчого органу потрапили не грошові мішки, а патріоти, які прагнуть працювати в унісон із президентом задля розбудови країни.
На Волині теж будуть зміни, зокрема і в керівництві областю також. Бо глава держави формуватиме свою команду. Навіть якщо нові службовці не матимуть досвіду державної роботи, головне, щоб вболівали за громаду. На собі переконався, коли наполегливо працюєш, практичні навички здобудеш швидко. Якщо підбереться команда однодумців, успіх гарантований.
Звичайно, ситуація в державі дуже складна. Величезні ресурси йдуть на те, щоб подолати політичну та економічну кризи, врегулювати воєнний конфлікт. Власними коштами українці підтримують наші Збройні сили та біженців. Але попри всі труднощі я впевнений, що здолаємо перешкоди на шляху до кращого майбутнього. Тому що з нами Бог і Україна!

На фото: Автор цих рядків під час Революції гідності 16 разів їздив на барикади.