ПАТРІОТИЗМ: у бій ідуть з почуття обов’язку та за велінням совісті

Цинічне, зневажливе, зверхнє, панівне (яке ще?!) ставлення російського агресора до українського народу об’єднує націю... Великодушні, благородні, жертовні вчинки тепер не рідкість. Разом із тим, підлість на війні добре видима і шокуюча...
… Дільничний інспектор, який вийшов на пенсію, не залишився осторонь боротьби з терористами і став добровольцем батальйону. Був поранений найманцем на блокпосту. У Києві на зібрані товаришами кошти — 8 тисяч гривень — йому зробили операцію на нозі. Вставили пластину. Нещодавно в Луцьку він звернувся для профілактичного огляду до лікаря, який зустрів пораненого таким запитанням: «Скількох людей застрелив?». Сказав, як різонув скальпелем по рані. В якому світі живе цей медик, кому співчуває? Чи не нагадує цей випадок радянські часи, коли інваліду чиновник байдуже мовив: «Я тебе в Афганістан не посилав». Тільки ж тепер свою землю захищають українці з почуття обов’язку та за велінням совісті. На жаль, у нас значно збільшиться кількість поранених, інвалідів, учасників бойових дій. І вони та їхні сім’ї потребують нашого захисту від хамства, бездушності, бюрократизму. Є відповідні закони щодо захисту прав інвалідів, але саме громадськість повинна взяти контроль в побуті за їхнє виконання.