Моєму другові Ромчику — 17. Мені ненабагато більше, але Ромчик думає по-іншому. Він вважає, що я маю знати відповіді на всі його недитячі запитання...
Моєму другові Ромчику — 17. Мені ненабагато більше, але Ромчик думає по-іншому. Він вважає, що я маю знати відповіді на всі його недитячі запитання... «Чи можна заробляти багато грошей без вищої освіти?» — хлопцеві не дуже хочеться вступати в університет. «Я втомився від своєї дівчини. Може, тому, що ми надто довго зустрічаємося? Цілих 7 місяців!» — Рому мучать сумніви. «Чому так багато часу на школу і так мало на мультики?» — нарікає часом. Якби ж то знала, що сказати. У самої думки не ідеально впорядковані. От, скажімо, коли читати, якщо доводиться переважно писати? Чи зможе мене хтось полюбити так, щоб раз, назавжди і померти в один день? Чи зникає любов із мильною піною у кухонній раковині? Але якщо весь час триматися за руки, то коли чистити картоплю на вечерю? Правда, днями Ромчик вступив до університету і піднявся на Говерлу. Із тією самою дівчиною, яку він насправді дуже любить. І я теж сподіваюся знайти відповіді на свої запитання.
