Марія Павлівна Білінська із села Тростянець Ківерцівського району передплачує газету з 1944 року, коли разом із групою освітян прибула з Вінниччини на Волинь вчителювати...
Марія Павлівна Білінська із села Тростянець Ківерцівського району передплачує газету з 1944 року, коли разом із групою освітян прибула з Вінниччини на Волинь вчителювати... Вона викладала історію у Ратнівській та Ковельській школах, працювала завучем і директором у цих навчальних закладах. Але найбільше часу і сил присвятила школярам села Тростянець, де мешкає вже 56 років. Жінка уважно стежить за подіями в країні. Новини дізнається і зі сторінок «Волині». Найбільше любить читати про сільське життя та новації в освіті і культурі. Також випробовує фортуну, регулярно надсилаючи квитанції про передплату на редакційну лотерею. — Прочитую все, від першої до останньої сторінки, – усміхається. – Тільки шкода листоношу, що мусить такі торби тягати. — Завжди крепко виглядає вашу газету, – додає сусідка Люся, яка саме завітала в гості до Марії Павлівни і принесла їй свіжий номер. У свої 93 жінка дивує небайдужістю. Переймається проблемами рідного села. Бідкається, що на такий великий Тростянець і прилеглі околиці нема аптеки, тож люди мусять аж у райцентр їхати по ліки. — Хочу, щоб скрізь лад був, – мовить Марія Павлівна. На її обійсті — затишно і впорядковано. Учителька–пенсіонерка і їсти варить, і город поле, і квіти вирощує. — Було б більше толку, якби люди Біблію читали, – міркує жінка. – Там усе написано: не бреши, не кради і не будь ледачим.
