17 серпня стало відомо, що могилу Степана Бандери у Мюнхені сплюндрували вандали: зламали білого камінного пам’ятника-хреста та почали розкопувати місце захоронення...
17 серпня стало відомо, що могилу Степана Бандери у Мюнхені сплюндрували вандали: зламали білого камінного пам’ятника-хреста та почали розкопувати місце захоронення...
Леся БОНДАРУК, редактор відділу освіти газети «Волинь-нова»
«Життя треба прожити так, щоб після твоєї смерті москалі боялися тебе ще кілька поколінь», – так прокоментував акт вандалізму депутат Київської облради Олександр Аронець, якого про руйнування могили поінформував Андрій Куцан, зять Степана Бандери. У перекладі з іспанської слово «бандера» означає прапор. Лідер Організації українських націоналістів і справді став стягом боротьби України за свободу ще за життя і в молодому віці. Про авторитет 27-річного Степана його адвокат на Варшавському процесі згадував: «Було видно, що підсудні в усьому його слухають. Тому Бандеру вивели з залу суду, щоб мінімалізувати його вплив. Від нього била невичерпна енергія та фантастична сила». «Сумління поневоленого світу», «Найбільший мазепинець наших часів», – так називали Степана Бандеру його сучасники. Американський журнал «Time», що виходив 2-мільйонним накладом у Чикаго й Парижі, в 1959 році опублікував статтю під назвою «The Partisan», яку проілюстрував фото із підписом: «Степан Бандера, професія: патріот». У ній, зокрема, йшлося: «Майже все своє життя Степан Бандера був запальним, фанатичним вигнанцем, відданим малонадійній справі. Цією справою була незалежність України, за яку він боровся так уперто, що радянська пропаганда назвала всіх членів українського підпілля «бандерівцями». Убивство Степана Бандери московським найманцем 55 років тому теж стало символом. «Совєтсько-російський уряд, очолюваний Хрущовим, постановив знищити Степана Бандеру тому, що він був провідником широко розгорнутого руху спротиву проти російсько-комуністичної окупації України. Бандера був символом боротьби за вільну і незалежну Україну 45-мільйонної неросійської нації з власними традиціями, культурою, мовою, цивілізацією», – писав конгресмен США Чарльз Дж. Керстен. Уперше мене назвали бандерівкою, коли старшокласницею збирала спогади вояків УПА для наукової роботи. І це було не образою, а визнанням мого патріотизму. В студентські роки, перебуваючи у лавах молодіжної організації «Тризуб», детально вивчала історію українського націоналістичного руху, читала твори Степана Бандери. У 2004 році на прохання російської дисидентки Валерії Новодворської на інтерв’ю з нею привезла книжку про Степана Бандеру. І була здивована, коли та проспівала: «Вновь Бандеры в роще голос слышен, пулемет свил гнездышко на крыше…» А днями моя 8-річна донька поділилася секретами зі свого блокнотика. Серед них і зізнання «Я — бандерівка». Старий радянський міф-страшилку про головорізів-бандерівців сьогодні щодня розвінчують наші солдати у зоні АТО, звільняючи рідну землю від окупантів та терористів. Тим самим вони продовжують справу боротьби за незалежність України, розпочату лідером ОУН. Тож плюндрування його могили не в силі вирвати його ідей з наших сердець. Тобто, Степан Андрійович і сьогодні в бою.
