Одна пара зайшла до магазину дитячих іграшок. Вони довго оглядали їх на полицях, підвішених до стелі, розкиданих по столах, по підлозі. Бачили ляльок, що плакали і сміялися, електронні іграшки, маленькі печі, що пекли торти і піци…
Одна пара зайшла до магазину дитячих іграшок. Вони довго оглядали їх на полицях, підвішених до стелі, розкиданих по столах, по підлозі. Бачили ляльок, що плакали і сміялися, електронні іграшки, маленькі печі, що пекли торти і піци…
Бруно ФЕРРЕРО
Однак не могли вирішити, що купити. До них підійшла ввічлива продавчиня. — Розумієте, — почала пояснювати жінка, — ми маємо маленьку донечку, але цілий день нас не буває вдома. — Дівчинку, що мало усміхається, — продовжував чоловік. — Ми хотіли б купити їй щось, що б її ощасливило, — говорила далі жінка, — навіть, коли нас нема… Щось, що б її забавило, розрадило, коли вона сама. — Вибачте, — усміхнулася продавчиня, — ми не продаємо батьків. Народити дитину — це укласти з нею такий великий контракт, що більшого людський розум не може вигадати. Всі діти приходять до нас із карткою запрошення і кажуть: «Ти мене закликав, і я прийшов. Що ти дасиш мені?». Тут починається виховне завдання у всій його широті й глибині.
