НЕ ПОБОЯВСЯ СТАТИ НА КОЛІНА ПЕРЕД НАРОДОМ

2 вересня після важкої хвороби на 64-му році життя помер голова Волинської обласної державної адміністрації у 1995—2002-му та 2010— 2014-му роках, депутат обласної ради Борис Петрович Клімчук. У пам’яті краян він залишиться яскравим політиком та державним діячем. «Ніхто більше за нього не зробив для Волині», – сказав учора у телефонній розмові Володимир Блаженчук, перший керівник області часів Незалежності, який і привів Клімчука у владу.
А критичних оцінок від опонентів Борис Петрович заслужив через своє членство у партії та команді президента-втікача Віктора Януковича. Однак під час Революції гідності запам’ятався мужнім вчинком, коли став на коліна і попросив людей, щоб їхній протест закінчився мирно.
На День Незалежності редакція «Волині» отримала листівку від Бориса Клімчука, де було надруковано таке звернення:
«Ми, волиняни, добре знаємо – немає більшого щастя, аніж можливість вільно жити, із радістю працювати на своїй рідній землі. Цю річницю нашої держави відзначаємо у час неймовірно суворих випробувань на стійкість, відданість та зрілість. Але зуміли переконати світ у незламності українського прагнення свободи, миру, єдності.
Наші зусилля неодмінно втіляться в омріяний лад та спокій у домівках, злагоду й доброту у країні, дружню взаємодію та підтримку».
А під ним дописав від руки: «Спасибі Вам і колективу за роботу на користь Волині і волинян». Такими теплими словами попрощався з нами

З ІНТЕРВ’Ю БОРИСА КЛІМЧУКА ГАЗЕТІ «ВОЛИНЬ-НОВА» ТА ІНШИМ ЗМІ:
= «Ми повинні розуміти: сьогодні Україна – незалежна демократична держава, а українці – вільний свободолюбивий народ. Але свобода – це не лише вільне вираження думки, вільні дії і відкриті погляди. Чим більша сфера свободи – тим більша міра відповідальності, тим більше розуміння, чого ми прагнемо і що ми повинні».
= «Я роблю ставку на мудрих людей. Тому що формула «я — керівник, а ти — дурень» — не працює. Вона неефективна, хоча дуже зручна для деяких державних службовців, які звикли, що до них приходять і кланяються. Тому я не борюся з корупцією, а потихеньку створюю систему, яка її унеможливлює».
= «У 2010 році я пожартував, що на Світязі з’являться гондольєри. Журналісти тоді покепкували з мене. Але сьогодні на цій «волинській перлині» вже пропонують прогулянки на яхтах, човнах. У перспективі Волинь бачу лише сонячною, як це і співається у відомій пісні. Бо маю з чим порівнювати теперішню ситуацію. У 90–ті роки було дуже важко, але виживали. Дякую безмежно тим людям, які терпіли три–п’ять місяців без зарплати, пенсії. Сьогодні їм вклоняюся. Це вони створювали нам можливості для руху, розвитку. Тому тим, хто зараз скиглить, стогне, нарікає, відповідаю: «Працюй, можливостей для цього вдосталь». А ставку роблю на молодих, креативних людей».
= «Сьогодні я менше «промахуюся», менше «пострілів» повз «десятку». Все більше потраплянь «у яблучко». Я вмію їх приймати на рівні досвіду, інтуїції, знань, усвідомлення того, чого, можливо, в попередній каденції я не розумів. Усе-таки, шість років дипломатії та понад півтора року праці радником Президента України не могли не додати того, чого, як кажуть, за плечима не носити, — знань і досвіду. Це дає результат».
= «Переміг (у рейтингу голів облдержадміністрацій. — Ред.) не Клімчук, а область, її люди. Саме завдяки праці волинян нас два роки підряд визнають лідером серед областей. По-друге, моє ставлення до рейтингів неоднозначне, бо вони розхолоджують, додають відчуття, ніби всього вже досягнуто — далі немає до чого прагнути. А я не звик зупинятися на якомусь щаблі. Єдине, з чим я повністю згоден — високий рейтинг області для губернатора є своєрідною перепусткою у найвищі кабінети влади. Перед лідером відкриті усі кабінети — від урядових до президентського. Тому мені набагато легше лобіювати питання волинян, домагатися фінансування для обласних програм, ніж, скажімо, аутсайдерам рейтингу. Бо так у світі заведено — хто працює, тому воздасться. Волиняни працюють багато і добре. І їм воздається».
= «Інколи істина з’являється тоді, коли її вже не чекають. Можливо, це навіть добре для України: ми вчимося стояти, тримати удари, витримувати, десь маневрувати. Адже політика — мистецтво можливого. Попри все, не сумніваюся, ми вистоїмо! Україна — держава, яка відбулася».
= «Сьогодні демократія рекламується на рівні прального порошку. Але народовладдя — це не факт, а процес. Він не обмежується свободою слова, вільними ЗМІ і вільними виборами. Демократію треба «вирощувати», одночасно розвиваючи і владу, і суспільство. Тільки тоді матимемо державу, в якій приватна власність — запорука добробуту, права людини — мірило її цінності, рівність перед законом — як рівність перед Богом, свобода і відповідальність — як засоби співіснування, а громадянська спільнота — як довершеність людського існування. Живу з вірою, що так воно і буде. Працюю з добром для кожного з вас, волиняни».
= «У будівництві держави немає простих рішень. Часом і в сім’ї важко навести лад. Будувати державу — тяжка і довга праця. І це має бути єдина суверенна держава з єдиною державною українською мовою і неповторною самобутністю. Це — незаперечне, як «Отче наш!». У цьому — наше коріння і наш родовід, наша гордість і гідність, минуле і майбутнє, і найголовніше — ідея, яка нас об’єднує. Гуртує усіх в єдину націю: від Криму — до Лубен, від Любешова — до Макіївки. Це — моя непохитна позиція».
= «Заступник генерального прокурора Литви (Борис Клімчук з 2004-го по 2008-й був Надзвичайним та Повноважним Послом України в Литовській Республіці. — Ред.), запізнюючись на національне свято в іншому місті, подзвонив до свого друга в міліцію: «Там буде твоя патрульна машина проїжджати, нехай вона мене підкине туди». Я гадаю, він потім подумав: «Ліпше б я йшов пішки задом наперед». Бо коли про це дізналися журналісти, то розписали, як про використання службового становища. І я в Литві не раз повторював фразу: «Щоб стати вільними людьми, треба стати рабами законів». У Литві тільки 3 відсотки чиновників змінюються після зміни президента, в тому числі начальники округів, це по-нашому голови облдержадміністрацій. Інші 97 відсотків залишаються. Вони кар’єрні, у них немає політичної заангажованості. У Литві нема трансляції засідань парламенту, преса майже не пише про уряд, але відчувається, що є влада».
= «Я — волинянин з діда-прадіда. На цій землі я народився, хрестився, створив сім’ю, виховав дітей і тут хочу мати останній прихисток. Як і більшість із вас, не з чужим, а з цим краєм я пов’язую майбутнє своїх онуків.
Могили моїх предків не дозволяють мені злукавити. Тому, як на сповіді, кажу: я завжди був і залишуся відданий своїй Волині».
P.S. Прощання із Борисом Клімчуком відбудеться у п’ятницю, 5 вересня, з 10:00 до 12:00 у Волинському академічному обласному українському музично-драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка (Театральний майдан, 2). Поховають його, як він і заповідав, у селі Воля Любитівська Ковельського району. О 14:00 у місцевій церкві пройде жалобне Богослужіння.