Ботаніки називають її м’ятою перцевою. Чудодійній рослині завдячуємо появою валідолу та корвалолу, крапель Зеленіна, ментолових цукерок, запашних чаїв. Вона входить до складу кондитерських виробів, приправ, паст, настоїв...
Ботаніки називають її м’ятою перцевою. Чудодійній рослині завдячуємо появою валідолу та корвалолу, крапель Зеленіна, ментолових цукерок, запашних чаїв. Вона входить до складу кондитерських виробів, приправ, паст, настоїв...
Ігор ВИЖОВЕЦЬ
У листі, стеблах і квітах — ефірна олія, основою якої є ментол, каротин, органічні кислоти, флавоноїди, дубильні речовини, мікроелементи. Тому м’яту здавна використовують і в народній, і в офіційній медицині. Листя збирають у фазі бутонізації (за сухої погоди), а пагони зрізують на висоті 15 — 20 сантиметрів від поверхні грунту, зв’язують у снопки, сушать у затінку чи приміщеннях, що добре провітрюються. Взимку додаємо м’яту в чай. Готують і настій: 5 г сировини (на склянку води) запарюють протягом 40 — 50 хвилин. Приймають при нудоті по третині склянки 3 — 4 рази на добу. Справжнім делікатесом, окрасою столу є зацукрована м’ята: вимиті й просушені листочки з обох боків змазують трохи збитим яєчним білком, обсипають, тримаючи за хвостик, цукровою пудрою. Обережно кладуть на цупкий папір, даючи гарно висохнути. Зберігають в паперовому пакеті. Протягом року листя не втрачає своїх якостей. Використовують для приготування десертів, духмяних чаїв, квасів, ароматизації компотів, фруктових напоїв тощо. с. Гредьки Ковельського району.
