ЯК НЕ ПРОПУСТИТИ ЗРАДНИКІВ У НОВИЙ ПАРЛАМЕНТ*

Аналіз роботи Верховної Ради України сьомого скликання показав: за закони, яких вимагало суспільство, послідовно голосувала лише фракція ВО «Свобода»...

Роман ПЕТРЕНКО


Виборча кампанія на тлі збройного конфлікту з Росією на Донбасі фокусує увагу громадян на поведінці кандидатів у депутати в зоні АТО, змаганнях на телевізійних дебатах чи обіцянках різноманітних «мирних планів». Проте після виборів головним завданням депутатів буде не безпосередня участь у бойових діях чи наданні гуманітарної допомоги, а якісна робота над законопроектами та дисципліноване голосування у сесійній залі. Аналіз роботи Верховної Ради сьомого скликання показує, що у більшості партій, які зараз хизуються «сильними», «новими» та «професійними» командами, депутати часто нехтували своїми прямими обов’язками і навіть голосували всупереч інтересам своїх виборців.
Аби не допустити повторення ганьби, коли національний парламент в очах українців перетворився на «Верховну зРаду», громадянська організація «Всеукраїнська люстрація» здійснила аналіз відкритих даних щодо найважливіших голосувань депутатських фракцій протягом грудня 2012 – жовтня 2014 років.
Як відомо, головними вимогами громадян під час Революції гідності були: безкомпромісна боротьба з корупцією, забезпечення європейської та євроатлантичної інтеграції України, зменшення адміністративного тиску на бізнес, належна державна підтримка найменш захищених верств населення, захист національного суверенітету від зовнішніх зазіхань.
Отже проблема законодавчого забезпечення боротьби з корупцією у минулому скликанні Верховної Ради була однією з найгостріших. Вона полягала в тому, що лояльна до Януковича більшість намагалася проштовхнути через сесійну залу ініціативи, які сприяли незаконному збагаченню «сім’ї» та наближених олігархів. Наприклад, за місяць до Вільнюського саміту, 24 жовтня, зусиллями депутатів Партії регіонів (192 голоси, 92%), Комуністичної партії України (31 голос, 97%) і позафракційних парламентарів (14 голосів) було ухвалено закон про реструктуризацію бюджетної заборгованості шляхом видачі фінансових казначейських векселів. За словами тодішніх депутатів–опозиціонерів від «УДАРу» та «Батьківщини», завдяки цьому законопроекту додаткові прибутки (понад 5 млрд грн) отримали газові компанії та банки Дмитра Фірташа й Рината Ахметова. Водночас проти цього законопроекту проголосували 100% «свободівців» і лише 50% фракції «УДАРу» та 30% «Батьківщини».
Показово, що до і після Євромайдану демократичні політичні сили демонстрували різний ступінь готовності голосувати за антикорупційні ініціативи. У квітні цього року, коли громадські активісти поставили руба питання щодо оприлюднення всієї інформації про учасників та пропозиції на державних тендерах і повернення прозорості у сфери державних закупівель (проект №4587), голосування мало не було провалено через низьку дисципліну в новій коаліції. Так, 10 квітня під час вирішального голосування у 226 голосів «Батьківщина» дала 83% «за», «УДАР» – 76%, група «Суверенна європейська Україна» екс–спікера Литвина – 86%, група колишніх «регіоналів» Кінаха–Хомутинніка «Економічний розвиток» – 78% і лише «Свобода» – 100%.
Найбільш показовим із точки зору здатності партій підніматися над політичними амбіціями заради спільної справи було голосування 16 вересня за пакет антикорупційних законів у першому читанні. За «ударівський» законопроект про Національне бюро антикорупційних розслідувань проголосувало лише 7% самих «ударівців», 31% членів «Батьківщини», 0% комуністів, 23% «Суверенної європейської України» екс–спікера Литвина, 2% групи Кінаха–Хомутинніка «Економічний розвиток», 1% «регіоналів», а «Свобода» проголосувала на 100%. Законопроект «Батьківщини» про Державну службу протидії корупції підтримали лише 41% представників «Батьківщини», 7% «УДАРу», 37% «Суверенної європейської України» та 100% «Свободи».
14 жовтня під час голосування закону про запобігання корупції знову могли виникнути проблеми через низьку дисципліну партій, які на словах спрямовують всі зусилля на боротьбу з цим явищем. Зокрема, результат у 230 голосів став можливим завдяки 100–відсотковому голосуванню «Свободи», 92% голосів «Батьківщини», 80% «УДАРу». Тоді, як колишні «регіонали» з групи Литвина «Суверенна європейська Україна» дали лише 42%, «Економічний розвиток» – 56%, фракція Партії регіонів та лояльна до Януковича група «За мир та стабільність» –15% та 6% відповідно.
Важливим з точки зору дотримання національних інтересів, незважаючи на тиск Росії, стало голосування 14 жовтня цього року за визнання Організації Українських Націоналістів і Української Повстанської Армії воюючою стороною у Другій світовій війні за свободу і незалежність України. Ухвалення цього закону є принциповим для сьогодення: в умовах російської агресії постає питання про статус людей, які добровільно, як і 70 років тому, стали на захист своєї землі. Тому визнання визвольної боротьби ОУН і УПА стане першим кроком до героїзації бійців, які зараз стримують натиск російських військ у Донецькому аеропорту, біля Маріуполя, Дебальцевого та Луганська. Проте незважаючи на те, що відповідний закон сім разів ставили на голосування, кожного разу бракувало від 39 до 6 голосів.
Розглянемо ці два крайні випадки – коли голосування збирало мінімум та максимум голосів. Обидва рази голосування підтримали 100% депутатів «Свободи», які відстоюють цю ідею з початку заснування партії. «Батьківщина» також обидва рази дала 90% голосів. «УДАР» спочатку спромігся лише на 73%, довівши згодом свою підтримку до 95%. Тобто голосування, за винятком «Свободи», провалили колишні учасники антиянуковичівської коаліції!
Тож 26 жовтня ми обиратимемо не просто нову Раду, а й матимемо унікальний шанс назавжди позбавити зрадників впливу на державну політику. І саме тому обирати треба ті сили, які вже довели свою парламентську дієвість – у часи суцільного тиску режиму Януковича та у півріччя після його падіння.