«ВСІ — НА ВИБОРИ!»
Такий був основний лозунг за компартійних часів під час волевиявлення народу — обрання депутатів до рад різних рівнів. І виборці начебто радо відгукувалися на цей заклик: за непорушний блок комуністів та безпартійних, як правило, голосувало 99,99 відсотка виборців. Це називалося народовладдям, соціалістичною демократією. Такі результати для нас уже недосяжні й можливі винятково у Північній Кореї. Хоча до цих досягнень наближається і путінська Росія зі своєю шовіністичною ідеологією...
Такий був основний лозунг за компартійних часів під час волевиявлення народу — обрання депутатів до рад різних рівнів. І виборці начебто радо відгукувалися на цей заклик: за непорушний блок комуністів та безпартійних, як правило, голосувало 99,99 відсотка виборців. Це називалося народовладдям, соціалістичною демократією. Такі результати для нас уже недосяжні й можливі винятково у Північній Кореї. Хоча до цих досягнень наближається і путінська Росія зі своєю шовіністичною ідеологією...
Олександр НАГОРНИЙ, редактор відділу права і правоохоронних органів газети «Волинь–нова»
І все ж, побажання: «Всі — на вибори!» тепер як ніколи актуальне для громадян України. Російський агресор прагне дискредитувати вибори до Верховної Ради. Під час обрання Президента Путіну не вдалося перетворити українців в очах світу на фашистів. Тепер він горює, що, мовляв, в Україні бандерівці переслідують «опозиціонерів», засилає диверсантів для влаштування безладу і нагнітання страху. Ось чому так важливо довести нам свою громадянську зрілість на черговому екзамені.
Здавалось би, тепер є всі підстави для створення демократичного парламенту. Завдяки Революції гідності, патріотичному спротиву і державницькому пориву ослаблена п’ята колона. Хоча прибічники Януковича і намагаються купити місця в одномандатних округах. Чи не вперше комуністи, вигодувані донецькими олігархами, які роками вносили свій вклад у сепаратизм і підтримку російської імперії, не мають шансів потрапити у Верховну Раду. Напевне, більшість громадян нарешті усвідомила, що неважливо якою мовою розмовляє людина, а як діє, коли батьківщина в небезпеці. Якщо Україна відбудеться як незалежна європейська держава, то збережеться й мова, культура, ідентичність нації.
Однак недаремно були побоювання серед мудрих державних діячів, що вибори до Верховної Ради у черговий раз розсварять старих партійних вождів. Незважаючи на війну, розвал економіки, бідність населення викинуті мільйони гривень на рекламне словоблудство і компромати. На вибори подалося багато чиновників, які бояться люстрації, або ті, котрі готуються до майбутньої боротьби за місця в органах самоврядування. Рекламною продукцією з першокласного паперу можна буде протягом зими розпалювати грубки (може, й буржуйки).Безпрограшний варіант досвідчених демагогів — критика Президента, хоча він і обраний більшістю населення. На керманича держави, який на себе взяв відповідальність за її долю, у ці надзвичайно важкі часи можна всі біди звалити. З палаючими очима політики, деякі з яких не раз перебували на владному олімпі, лицемірно доводять, що вони не здали б Крим і не пустили б росіян у Донбас, переконують, як ненавидять олігархів і Путіна та шанують простих українців, доведених нинішньою владою до відчаю. Розумію, як остогидло в ці дні виборцям слухати безперервні телевізійні заклинання, войовничі заклики і солодкі обіцянки.
Виникають цілком очевидні побоювання у людей зі здоровим глуздом, що ці політики, які вже затівають інтриги, продовжать свої ігрища в парламенті із з’ясуванням: «Хто найголовніший?». Такі словесні баталії по руйнації державного механізму та економіки вже проходили за Президента Ющенка. А чи реально знають ці лицеміри, як вивести країну з глибокої економічної кризи, розрахуватися хоча б з відсотками мільярдних зовнішніх боргів, позбутися тіньових схем, офшорних зон, інфляції, безробіття?.. Як, зрештою, ужитися з путінською Росією? Як заставити олігархів працювати на державу? Адже паски треба затягувати всім громадянам, про це ніхто не каже.
Мене, як виборця, журналіста, який не раз розчаровувався в знаних політиках, хвилює, чи парламент знову не стане популістським змаганням партійних балакунів із низкою кнопкодавців? Тому думайте, шановні виборці, вкидаючи в урну бюлетень. І навіть якщо взяли якісь подачки (це своє забрали, як колись несли з колгоспу), то чиніть по совісті. Мої надії тепер із господарником європейського штибу, з молодими чесними реформаторами, з відважними бійцями (на жаль, розпорошені по різних партіях). Може вони не допустять розкрадання державного бюджету, створення офшорних зон, корупції у вищих сферах керівництва завдяки прийняттю розумних законів? Немає іншого способу досягнути змін, як через вибори, тим більше, не через новий Майдан зі зброєю, що вже обіцяють екстремістські елементи і бездумні політикани.
Олександр НАГОРНИЙ, редактор відділу права і правоохоронних органів газети «Волинь–нова»
І все ж, побажання: «Всі — на вибори!» тепер як ніколи актуальне для громадян України. Російський агресор прагне дискредитувати вибори до Верховної Ради. Під час обрання Президента Путіну не вдалося перетворити українців в очах світу на фашистів. Тепер він горює, що, мовляв, в Україні бандерівці переслідують «опозиціонерів», засилає диверсантів для влаштування безладу і нагнітання страху. Ось чому так важливо довести нам свою громадянську зрілість на черговому екзамені.
Здавалось би, тепер є всі підстави для створення демократичного парламенту. Завдяки Революції гідності, патріотичному спротиву і державницькому пориву ослаблена п’ята колона. Хоча прибічники Януковича і намагаються купити місця в одномандатних округах. Чи не вперше комуністи, вигодувані донецькими олігархами, які роками вносили свій вклад у сепаратизм і підтримку російської імперії, не мають шансів потрапити у Верховну Раду. Напевне, більшість громадян нарешті усвідомила, що неважливо якою мовою розмовляє людина, а як діє, коли батьківщина в небезпеці. Якщо Україна відбудеться як незалежна європейська держава, то збережеться й мова, культура, ідентичність нації.
Однак недаремно були побоювання серед мудрих державних діячів, що вибори до Верховної Ради у черговий раз розсварять старих партійних вождів. Незважаючи на війну, розвал економіки, бідність населення викинуті мільйони гривень на рекламне словоблудство і компромати. На вибори подалося багато чиновників, які бояться люстрації, або ті, котрі готуються до майбутньої боротьби за місця в органах самоврядування. Рекламною продукцією з першокласного паперу можна буде протягом зими розпалювати грубки (може, й буржуйки).Безпрограшний варіант досвідчених демагогів — критика Президента, хоча він і обраний більшістю населення. На керманича держави, який на себе взяв відповідальність за її долю, у ці надзвичайно важкі часи можна всі біди звалити. З палаючими очима політики, деякі з яких не раз перебували на владному олімпі, лицемірно доводять, що вони не здали б Крим і не пустили б росіян у Донбас, переконують, як ненавидять олігархів і Путіна та шанують простих українців, доведених нинішньою владою до відчаю. Розумію, як остогидло в ці дні виборцям слухати безперервні телевізійні заклинання, войовничі заклики і солодкі обіцянки.
Виникають цілком очевидні побоювання у людей зі здоровим глуздом, що ці політики, які вже затівають інтриги, продовжать свої ігрища в парламенті із з’ясуванням: «Хто найголовніший?». Такі словесні баталії по руйнації державного механізму та економіки вже проходили за Президента Ющенка. А чи реально знають ці лицеміри, як вивести країну з глибокої економічної кризи, розрахуватися хоча б з відсотками мільярдних зовнішніх боргів, позбутися тіньових схем, офшорних зон, інфляції, безробіття?.. Як, зрештою, ужитися з путінською Росією? Як заставити олігархів працювати на державу? Адже паски треба затягувати всім громадянам, про це ніхто не каже.
Мене, як виборця, журналіста, який не раз розчаровувався в знаних політиках, хвилює, чи парламент знову не стане популістським змаганням партійних балакунів із низкою кнопкодавців? Тому думайте, шановні виборці, вкидаючи в урну бюлетень. І навіть якщо взяли якісь подачки (це своє забрали, як колись несли з колгоспу), то чиніть по совісті. Мої надії тепер із господарником європейського штибу, з молодими чесними реформаторами, з відважними бійцями (на жаль, розпорошені по різних партіях). Може вони не допустять розкрадання державного бюджету, створення офшорних зон, корупції у вищих сферах керівництва завдяки прийняттю розумних законів? Немає іншого способу досягнути змін, як через вибори, тим більше, не через новий Майдан зі зброєю, що вже обіцяють екстремістські елементи і бездумні політикани.