РАХУНОК

Одного разу, коли мати готувала вечерю, одинадцятилітній син прийшов до кухні з карткою в руці. З офіційним виглядом дитина подала її мамі…

Бруно ФЕРРЕРО, з книги «Часом досить промінчика» (http://bible-lessons.in.ua)


Мати витерла об запаску руки і прочитала: «Очищення стежки від бур’янів – 1 гривня; прибирання кімнати – 2 гривні; купування молока – 50 копійок; догляд за сестричкою (3 вечори) – 3 гривні; отримання відмінних оцінок (із двох предметів) – 5 гривень; викидання сміття щовечора – 2 гривні; разом – 13 гривень 50 копійок».
Мати зворушливо подивилась синові у вічі. Її пам’ять перебирала спомини. Мати взяла ручку і на зворотному боці картки написала: «За те, що носила тебе під серцем      9 місяців – 0 гривень; за ночі, проведені біля твого ліжка, коли ти хворів, – 0 гривень; за хвилини, коли потішала тебе у смутку – 0 гривень; за те, що витирала твої сльози, коли ти плакав – 0 гривень; за те, що всього тебе навчала день за днем – 0 гривень; за всі сніданки, обіди, вечері, полуденки і канапки до школи – 0 гривень; за все, що даю тобі щоднини – 0 гривень; разом –  0 гривень».
Мати скінчила писати й посміхаючись віддала картку синові. Той прочитав написане і на його очах виступили дві великі сльози.
Хлопець обернув картку і написав на своєму рахунку: «Оплачено». Потому кинувся мамі на шию і розцілував.
Коли в особистих чи родинних взаєминах доходить до рахунків, усе закінчується. Любов – або безкорислива, або її немає.
* * *
«Якось одного спекотного дня я приготувала ріжки з морозивом і сказала своїм чотирьом дітям, що можуть купити їх за один цілунок. Діти одразу вишикувалися у чергу, щоб «придбати» морозиво. Троє менших швиденько цмокнули мене у щоку, вхопили по ріжку і вибігли надвір. Коли надійшла черга найстаршого сина, то він поцілував мене двічі.
«Решту залиш собі», – сказав він, посміхаючись».