Зранку у громадському транспорті іноді відчувається така агресія пасажирів, що доводиться розкривати «умовну парасольку», щоб захиститися, а буває навпаки: вдалий жарт випадкового попутника піднімає настрій усім...
Зранку у громадському транспорті іноді відчувається така агресія пасажирів, що доводиться розкривати «умовну парасольку», щоб захиститися, а буває навпаки: вдалий жарт випадкового попутника піднімає настрій усім... У переповнену маршрутку біля ТАМ–ТАМу зайшов респектабельний сивий чоловік, віком за 60 років. Спершу привітався, посміхнувся і став передавати водію гроші за проїзд – одну гривню. — Мені, будь ласка, дитячий, – сказав, але, побачивши здивування на обличчях пасажирів, спокійно пояснив: — Поки живі мої батьки, маю право так їздити, адже для них я досі дитина. Цей жарт похмурого осіннього ранку настільки сподобався водію, що він тільки махнув рукою і взяв гривню. У маршрутці з веселим пасажиром їхав Костянтин Мороз.
